Моя історія почалася п’ять років тому. Я поїхала в інше місто вчитися і там в університеті познайомилася з чоловіком. Він був мене постарше, цікавий в спілкуванні, з почуттям гумору, у нас виявилися схожі захоплення і погляди на життя, ми почали спілкуватися і швидко подружилися.
Спілкування було дружнє, з його боку без натяку на відносини, я ж закохалася в нього, але вперто мовчала, боялася зізнатися, зруйнувати дружбу і бути відкинутою. Я ділилася з ним проблемами, розповідала про все крім моїх почуттів до нього, він допомагав мені в складних ситуаціях, коли треба було поруч, підтримував і давав поради. Справжній друг.
Він став ближче ніж всі мої подруги, я ділилася з ним тим, про що не говорила навіть мамі, хоча з нею у мене завжди були довірчі відносини. Так і минав час, мій кращий друг одружився, у нього народилася дитина.
Я хотіла йому щастя, хоча в душі було сумно і прикро, моя уява домальовувала мені те, що могло б бути, якби ми були разом, але я гнала від себе ці думки.
У минулому році я зустріла хлопця. Він хороший, чудова людина, закохався в мене, та й мені він подобається. Ми почали зустрічатися. Все добре, але я розумію, що той друг займає дуже велике місце в моєму серці, всі ці п’ять років я любила його. І я вирішила поставити крапку.
Я чесно зізналася другу в усьому і сказала, що треба припинити дружбу. Він заявив, що це все дурниця, що все це пройде, у мене є хлопець, який любить, що така ситуація не привід руйнувати нашу міцну дружбу, яка триває не один рік.
Я вагалася довго, але прийняла остаточне рішення. Написала йому прощального листа, видалила у всіх соц. мережах і тд. Так, це дуже важко, але я повинна була це зробити, щоб йти далі.
Мій друг нічого поганого не зробив, навпаки завжди допомагав і підтримував. Тому так складно викреслити його зі свого життя. Яка я була дурна, треба було відразу як тільки я закохалася в нього п’ять років тому припинити спілкування, було б легше. Буду вчитися жити без нього.
Я побачила чоловіка сестри з іншою жінкою. Це сталося випадково, в торговому центрі, куди я…
Моя свекруха – Раїса Петрівна – жінка з дуже важким характером. Вона вважає, що краще…
Я одружилася дуже рано. На вечірці, яку для першокурсників влаштувала адміністрація нашого інституту, я познайомилась…
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…