Криками нічого не досягнеш казала мені мама і сідала з внуком вчити уроки. Я просто втомилася доводити дитині одне і те ж саме, адже той в кого є маленькі діти школярі, має мене зрозуміти.
Ось тут моя мама і почала мене навчати як правильно виховувати дитину. В мене терпець увірвався і я вирішила дати їм трішки часу побути один на один.
Придумала історію з відрядженням, чоловіка з собою потягла, ми цих кілька днів разом провели на турбазі, а мамі сказали, що їй доведеться з малим побути.
Перших 2 дні все було добре, вже поки не сталося дещо цікаве, а саме понеділок. Так, всього навсього стався понеділок. Артем запізнився на перших 3 уроки, моя мама зірвала телефон, намагаючись мені додзвонитися, я тільки написала смс що зайнята і якщо все добре і всі живі то нехай не дзвонить. Впевнившись що син в порядку і сидить на уроках в інтернеті ми продовжили з чоловіком відпочивати.
По приїзду додому мене чекала брудна квартира, записка в щоденнику де мене в кликали до директора, це вже не кажучи нічого про те, що Артем мав синця, мама схудла за кілька днів кіл на 5 не менше, а сусідка дивилася на мене досить дивно. Мама захрипла навіть, а я думала вона простудилася, виявляється голос зірвала.
Я розумію що чинити так зі старими людьми неможна, але ж і мене вчити теж не треба, я ж казала, що теперішні діти інші.
