Я не люблю розповідати людям, що я з дитбудинку, що сім’ї у мене немає. Починаються дурні розпитування про життя, про плани на майбутнє. У мене до останнього часу не було ніяких планів на майбутнє.
Того року за кілька днів до НГ колеги на роботі стали розповідати, хто що приготує, хто куди піде. Коли мова дійшла до мене, я сказав, що за традицією нікуди не піду і нічого готувати не буду. Злукавив, звичайно.
Я на свята зазвичай готую щось на кшталт картоплі по-французьки. Але тоді мені було лінь взагалі що-небудь робити. Збирався взяти пару пляшок пива, тушонки, макаронів і якихось салатів в Ашані.
І одна з новеньких на роботі як давай мене до себе запрошувати на Новий рік, щоб не зустрічати на самоті свято. Стала розповідати, що і салатики у неї будуть і буженину зробить і вино домашнє принесе, а потім підемо на площу салют дивитися.
Мене в житті так коли нікуди ще не звали. Прийшов до неї, приніс торт, шампанське, фруктів. Я не знав, скільки людей буде там, тому торт взяв півторакілограмовий і цілий пакет мандаринів-апельсинів, щоб на всіх вистачило. Я ж “відбитий”, не в курсі, як правильно відзначати свята.
Прийшов до колеги, а там нікого немає, я один. На кухні стояв столик, була недосмажена картопля і два салати. Страви точно не домашні, я такі якось в Ашані і брав. Ну ладно. Гдину сиділи когось там чекали, але цей хтось так і не прийшов. Я так вважаю, що більше нікого не запросили.
Вино дійсно було смачне. Потім вона почала показувати квартиру, мовляв, тут у неї ноутбук, тут жалюзі, а ось ліжко.
Ліжко ми за чотири дні зламали. Погане ліжко виявилося. А ще ніхто так і не прийшов. Занадто пізно зрозумів, що це була пастка.
Все ж жінки підступні. Іноді просто йдеш на свято і не підозрюєш, що тобі знадобиться ще зубна щітка, запасний одяг і запас грошей.
Зате вже в цьому році я знаю, де буду святкувати Новий рік. За мене вже все і так вирішили
