Раніше у мене не було часу на особисте життя, а тепер немає часу на роботу

Через карантин я знову почала палити. Нервую постійно через все: ситуації з старим батьком, ситуації з роботою … Тепер в день палю по півтори пачки.

За квітень отримала 3000 грн. Закономірний результат … Ринок посипався … Клієнтську базу зменшили на 60-70 відсотків. Тепер я на голому окладі. Я сиджу на угоді, тому й безгрошів’я.

У перші дні після оголошення вимушених вихідних дивилася телевізор і працювала дитсанційно. Потім навіть телевізор не включала – від нього і без того поганий настрій ще сильніше псувався.

Так пролетів квітень. По суті квітень для мене – це втрачений місяць. Знайшла стару пачку сигaрет. Вийшла на балкон, запалила. Не скажу, що стало легше, але хоча б думки вдалося впорядкувати.

З того дня я стала палити щодня. Першу пачку розтягла на чотири дні. Далі число викуpенних в день сигaрет тільки зростало.

Першого травня прокинулася і насамперед зробила чашку кави і вийшла на балкон. Тільки дістала сигaрету, як голос зверху мене зупинив: “Доброго ранку!”. Це був сусід, який жив поряд.

Привіталася. Розговорилися. Він здивувався від того, що я куpю, тому що раніше не бачив мене за цим заняттям. Так зав’язалося наше спілкування. Ось була вже майже середина травня. Знічев’я ходимо одне до одного в гості: то я до нього, то він в мене.

Хоча б якась користь від цього карантину. Раніше не було часу на особисте життя. Тепер є особисте життя, зате майже немає роботи.