Думаю, що це був маніяк. Сталася зі мною така історія в житті, яка буде для науки занадто довірливим дівчатам. Серед білого дня поверталася я одна з коледжу додому. Був сумний настрій через сварку з хлопцем.
Несподівано зупиняє мене незнайомий хлопець і з благанням в очах, жалісливим голосом просить допомогти йому зустрітися з його дівчиною, передати їй ліки (при цьому показує на нагрудній кишені, де насправді лежить коробочка, мабуть з якимись таблетками). Нібито, батьки дівчини йому двері квартири не відкривають.
І, ось, він просить мене пройти з ним в багатоповерхівку, зателефонувати в квартиру і запросити дівчину. А будинок, як він сказав, тут не далеко. Я погодилася (хоча хлопець весь в прищах мені не сподобався відразу).
Поки ми йшли нібито до потрібного будинку, він всю дорогу мене забовтував. Начебто і будинок пройшли, а він все веде мене, типу зараз вже прийдемо. Так ми підійшли до великого безлюдного парку, куди ми зайшли з ним і тільки, коли він, схопивши мене різко за руку, рвонув в якісь кущі, я зрозуміла з жахом, що треба вириватися.
Мене врятувало те, що я закричала на всю потужність, висмикнула руку і вискочила з цієї хащі на стежку, де далеко почулися люди, що гуляли по парку. Тільки тому, думаю, цей виродок за мною не побіг.
Як у мене калатало серце від страху! Як я себе лаяла за таку “жалісливість”! Розумію, як мені пощастило, що вчасно схаменулася, але ж могло все закінчитися дуже погано для мене.
Вони обирали будинок два роки. Дивилися варіанти, сперечалися про планування, кількість кімнат, про те, де…
— Мама, швидше за все, до нас переїде. Ірина повільно опустила на тарілку ніж, яким…
- Ви б, Марино Юріївно, про сина подумали, а не на порожніх метрах сиділи! Гроші…
— Ти хоч уявляєш, як ми живемо? — голос Аліни, тонкий і скигливий, був першим,…
Після обіду Віра збиралася вийти із сином на прогулянку, але побачила, що телефон майже розрядився.…
- А бабуся точно не знає, що ми їдемо? - уже втретє спитала Соня. -…