Є у мене родичка, двоюрідна сестра. Дуже цікава людина.
Освіти майже ніякої, як і хоч якогось успіху у житті. Їй зараз лише двадцять вісім років, але в неї вже двоє дітей. І дівчаткам зараз вже одинадцять та дев’ять років.
Зробивши нехитрі підрахунки, можна висунути теорію, чому моя сестричка так до ладу і не довчилася ніде.
Особисте життя захопило її з головою ще в молодості та довго не відпускало. Причому у племінниць у свідоцтвах про народження у графі, де має бути вписаний батько, стоять прочерки. Сестра має повне право називатися матір’ю одиначкою.
Коли доньки були молодшими, вона все намагалася налагоджувати своє особисте життя. Але останнім часом спроби затихли.
Ми бачимося рідко. Зазвичай це якісь сімейні посиденьки. Живемо у різних містах та в гостях одна в одної не бували вже кілька років.
А тут нещодавно в її матері, тобто моєї рідної тітки відзначали ювілей. З’їхалася вся рідня. Та й ми з батьками теж поїхали. І оскільки ми рідко бачимося, вирішили зупинитися на кілька днів. Тітка з дядьком запросили залишитися на ніч у них.
На моє звичайне чергове питання, які новини, Олена вивалила на мене радісну звістку, що вона незабаром виходить заміж.
Я щиро за сестру зраділа. Адже Олена ще така молода. Та й виглядає вона чудово. Струнка, миловидна, за собою завжди стежить. Зараз хорошу роботу знайшла, перестала копійки рахувати.
Мені стало цікаво дізнатися подробиці. Хто там у нас майбутній чоловік. А Олена вся така закохана, що тільки захоплено зітхає, жодної конкретики. Мені це стало якось підозріло. Давай, говорю, викладай хто такий, чим займається.
Виявилося, що обранець сестри зараз відбуває покарання у місцях позбавлення волі! Одним словом – зек. А я взагалі юрист. Почала розпитувати, за що цей “скарб” сидить, за якою статтею Кримінального кодексу.
-Та його обмовили! Та й термін незначний. Усього три з половиною роки дали. Скоро він вже виходить.
Я знову питаю, за що посадили.
– Та яка різниця? Я ж говорю тобі, що його обмовили. Я до нього вже тричі на побачення їздила. Він такий добрий! А які листи мені пише!
Абияк вдалося з сестрички витягнути дані громадянина і місце, де він зараз “мешкає”.
Я кілька хвилин прибувала в прострації. Сиджу, думаю, хіба може людині так голову знести від трьох побачень? Посиділа ще хвилинку, але якесь гиденьке почуття мене не покидало. Вийшла на кухню і почала дзвонити чоловікові.
А чоловік у мене працює в органах. Він був на чергуванні й з цієї причини зі мною приїхати не зміг. Дзвоню йому, пояснюю ситуацію.
Звичайно, це вкрай не добре, але я попросила чоловіка, користуючись своїми посадовими повноваженнями, цього чоловічка по базі знайти.
Десь через годину чоловік скинув мені коротке повідомлення із зазначенням статті, за яку засуджено нашого майбутнього родичка. І знаєте, що то за стаття? Дії інтимного характеру з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку.
Я як сиділа за столом, так там мало телефон з рук не випустила. Так думаю, це й справді стаття дуже слизька.
Буває так, що зв’язок був за згодою, але потім або дівчина передумала або образилася, або родичі дізналися і натиснули. Так що так, буває, що можуть і “обмовити”
Але ж це не скасовує головного! Людина має потяг до малолітніх дівчаток! І ця двоюрідна дурепа хоче такого мужика привести до своєї оселі, в якій живуть її дві дочки?!
Взяла себе в руки як могла і спершу поцікавилася в Олени, а чи знає її милий, що йому світить стати вітчимом для двох дівчаток. На що отримала відповідь, що так, знає. І обіцяв прийняти та любити їх як своїх.
Щоб хоч якось достукатися до свідомості сестри, починаю їй з інтернету зачитувати тези з Кримінального кодексу та цікавлюся, а чи готова вона прийняти вдома колишнього вʼязня з такою історією? Чи готова до того, що ця людина може посягнути й на її дочок?
А Олена до цього моменту вже трохи напідпитку була. І на мене починає вивалюватися нетвереза образа, що я це все говорю із заздрості. Хочу встати між нею та сімейним щастям. Ось у мене своїх дітей немає, то я їй і заздрю. Людина голос розуму, виявилося, зовсім не хоче чути.
Свято закінчилося. А ми з батьками залишились у гостях у тітки. Як гості всі розійшлися, я тітку з дядьком викликала на серйозну розмову. Все їм якось розповіла.
Тітка плакати почала, а дядько миттєво протверезів. Їм від початку вся ця ідея з весіллям не до душі була, а тепер так і зовсім.
Тітка з дядьком присягаючись пообіцяли, що якщо справа все ж таки дійде до того, що Олена приведе до себе жити цього “незаконно засудженого”, то вони заберуть онучок жити до себе.
Вранці я знову намагалася поговорити з Оленою. Сама їй зателефонувала. Але все знову закінчилося поворотом: “ти мені заздриш, він хороший, його обмовили”. Я навіть слів не можу підібрати для опису цієї ситуації.
Сама терпіти не можу, коли хтось лізе у чуже життя. І розумію, що справа по суті не моя. Але ж дітей шкода! А якщо з дівчатами щось станеться?
