– Ой, ну крутий, звичайно, ремонт ви зробили, – із заздрістю промовила Наталя, оглядаючи нашу нову квартиру. – Скільки коштував?
– Навіщо тобі? – діловито спитав Єгор, якому подобалося, що сестра йому заздрить.
– Може бути я собі такий самий забабахаю, – з важливим виглядом промовила вона.
– Майже двісті тисяч гривень! – гордо відповів чоловік, трохи завищивши ціну ремонту.
Йому хотілося, щоб Наталя ще більше розлютилася, дізнавшись про те, скільки грошей він витратив.
Жінка голосно зареготала у відповідь, проте не промовила жодного слова і продовжила ходити по квартирі.
– Хоч би ігристого мені запропонував чи що, – промовила вона змовницьким тоном.
Єгор, який уже був “веселенький”, з радістю відгукнувся на пропозицію сестри, й витяг з шафи пляшку.
Перекинувши з братом по парочці келихів, Наталя почала хихикати:
– Чого це ви такий ремонт зробили, а меблі не поміняли, і чого це у вас всі шафи досі порожні?
Побачивши його розгублене обличчя, вона була готова тріумфувати, та станцювати переможний танець.
– Диван у вас старий, ще з минулого року, наскільки я пам’ятаю, та й шафа теж не нова, – вона продовжувала тикати братові під ніс поміченими недоліками. – На цьому тлі ваш ремонт взагалі тьмяніє. Так, а я тільки вас похвалила…
Не знаючи, як вивернутись і виправдатися перед сестрою, Єгор вирішив збрехати на ходу, і сказати перше, що спало йому на думку:
– Ми взагалі збираємося змінити меблі та техніку, тому й барахло ще в ящиках лежить, після переїзду не розкладали. Просто ще не встигли привезти. На замовлення все робилося.
Наталя від подиву роззявила рота, і дивилася на брата, який здорово її здивував.
– Нічого у вас грошей, – усміхнулася вона із заздрістю. – Скільки ж ви за меблі ще віддали?
– Майже стільки ж, як за ремонт! – сам повіривши у свою брехню, випалив Єгор. – Пів мільйона, коротше, в усе ввалили…
– Ну так, звичайно, якщо вам нікуди подіти гроші. Слухай, а куди ви старі меблі та техніку подінете, і навіщо ви їх сюди тягли, якщо міняти надумали? – занервувала Наталя. – Вам же вона тепер буде без потреби.
– Так ми спочатку це не планували, а потім вирішили оновити, бо, як ти кажеш – не вписується в ремонт! А старі, навіщо вони нам? – не подумавши, бовкнув зайвого чоловік. – Ми все новим обставимо.
– Ой, братику, віддай мені все, га?! – благала сестра. – Мені дуже непогано буде привести квартиру в божеський вигляд, а то ми не такі багаті, як ви, ні ремонт, ні нові меблі собі дозволити не можемо.
Єгор настільки смакував свою брехню, що, не роздумуючи, пообіцяв Наталі, що вона може на нього розраховувати.
– Коли можна вивезти все? – поцікавилася вона, якій не терпілося забрати у брата меблі та техніку.
Вона дуже боялася, що Єгор може передумати. До того ж ще ніхто не спитав думки у невістки, з якою у Наталії були не дуже добрі стосунки.
– Та хоч зараз наймай машину та вивозь! – захоробрився чоловік, остаточно увійшовши до смаку.
Сестра не відкладала на завтра те, що можна зробити сьогодні, і зателефонувала чоловікові.
Через пів години до нової багатоповерхівки, в якій відтепер проживали Єгор та Олена, під’їхала вантажна машина.
Зять, що піднявся у квартиру, простяг шурину пляшку п’ятизіркового.
Єгор схопив її й відразу відкрив. Через кілька хвилин у квартирі з’явилося троє чоловіків, які почали витягувати меблі та побутову техніку.
– Кухонний гарнітур теж будете міняти? Я заберу? – Запитала у брата Наталя.
Розніжений від градусів чоловік. був готовий на радощах віддати родичам усе на світі.
Близько двох годин вантажники спустошували квартиру, а потім поїхали, залишивши йому тільки табуретку.
Разом із ліжком вони забрали й матрац, тож допивати трохи тепленькому Єгорові довелося на підлозі.
Потім він згорнувся калачиком біля батареї й заснув.
Прокинувся чоловік лише через дві години, коли його гучним криком розбудила Олена, яка повернулася з роботи.
– Що відбувається? Де наші меблі та техніка? – мало не плачучи промовила жінка, і схопилася за голову.
– Моя Оленка прийшла, – розплився в посмішці чоловік і потягнувся до неї руками.
Однак він тут же у відповідь отримав смачного ляпаса. Дружина була розгнівана і хотіла з’ясувати, що сталося у їхній квартирі.
– Ти можеш пояснити, що трапилося? Де наші меблі та техніка? – Допитувалася Олена.
Щоб він нарешті прийшов до тями й зміг щось говорити, жінка потягла його у ванну кімнату і стала поливати холодним душем.
– Чому квартира порожня? Куди все поділося? – злісно процідила Олена, свердливши очима Єгора.
Тільки в цей момент він зрозумів, що якщо скаже їй правду, то йому не позаздриш.
– Я не знаю, сам прийшов і побачив. Не став тобі дзвонити, – тремтячими від холоду губами промовив чоловік.
– Нас обікрали? – Олена витягла із сумочки свій телефон і зателефонувала до поліції.
Співробітники приїхали за двадцять хвилин. Уважно оглянули квартиру, та пройшлися сусідами. Один із них повідомив їм про те, що кілька годин тому вантажники спустошували житло Олени та Єгора.
– Тільки вони нічого не крали, я особисто спитав, – поспішив уточнити літній сусід. – Господарі їм усе самі віддали, а собі зібралися нові меблі та техніку купувати.
– Звідки така інформація? – поцікавився правоохоронець.
– Єгор сам же мені й сказав про це, – розгублено знизав плечима сусід.
Дізнавшись про те, що чоловік віддав їхню техніку та меблі своїй сестрі, Олена була готова його покарати.
– Ти з глузду з’їхав?! За пляшку все продав! – обурювалася жінка. – Дзвони їй та вимагай, щоб вона все привезла назад!
– Не буду! Що хочеш зі мною роби, але я не дзвонитиму Наталі! Вона думає, що ми багаті, що нам меблі на замовлення їдуть, – випалив Єгор. – Я не ганьби…
Олена здивовано подивилася на чоловіка і якби не поліція, то не відомо б що втнула.
– Тоді я сама поїду і примушу цю хитру паночку все повернути! – грубо гаркнула жінка.
– Ні, ні! Не треба, – Єгор кинувся у ноги дружині. – Вона ж думає, що ми багаті…
– Звідки багатство, якщо ми квартиру купили? За ремонт тепер стирчимо банку двісті тисяч, – скривилася Олена.
– Я їй сказав, що ми за свої гроші його зробили, – заторохтів чоловік. – Нехай у неї залишається все, нам все одно потрібно було міняти меблі та техніку.
Жінка запитливо подивилася на чоловіка, який був готовий піти на будь-що, аби сестра не дізналася про те, що він їй набрехав.
– Я кредит візьму на все…
– А платити доведеться нам двом! Ні, так справа не піде, – осудливо похитала головою Олена.
– Я на другу роботу влаштуюся, – пообіцяв дружині Єгор. – Обіцяю! Завтра візьму кредит, ми купимо все нове, привеземо, і я відпрацьовуватиму цей борг сам. Присягаюся!
– Добре, – пробурчала жінка, – але де ти сьогодні пропонуєш нам спати? На підлозі?
– Можемо в готель поїхати, – запропонував Єгор. – Я справді все відпрацюю, Оленко…
Правоохоронець, який із сарказмом спостерігав за подружжям, голосно промовив:
– Загалом, виписую вам штраф за хибний виклик.
– Виписуйте, я все оплачу, – запевнив чоловік і знову звернувся із проханням до дружини не дзвонити сестрі. – Наташка мене ж потім зжере…
Олена здалася, та погодилася на умови чоловіка. Проте за два тижні Наталя випадково побачила, як брат допомагає сідати в машину молодій дівчині, яка була в положенні.
– Оце справи! – обурилася вона. – Ти Олені роги наставляєш?! Ніколи б не подумала…
– Що? – Незнайомка здивовано подивилася на Наталю. – Загалом це таксист. Теж мені зморозили. Я ж вдвічі його молодша, – додала вона, і голосно засміялася.
Сестра здивовано підняла брови, й запитливо дивилася на Єгора, що збентежився.
– Таксистом працюєш? – перепитала Наталя. – Ти ж багатий, навіщо тобі працювати?
– Для душі, – ухильно відповів чоловік. – Подобається мені, от і все…
– Ага, розповідай казки, – хитро засміялася жінка. – Чи ви зубожили? Купили квартиру, зробили ремонт, купили меблі та техніку, і по світу пішли?
Здавалося, Наталі доставляло задоволення знати, що багатий брат став жити гірше, ніж раніше. Щоб не спілкуватися з нею, Єгор відповів, що йому ніколи розмовляти й сів у машину.
Більше на дзвінки та повідомлення сестри він не відповідав, бо боявся, що вона докопається до істини й дізнається про його брехню, та й часу у нього не було на пусті балачки, бо орав бідолага на двох роботах, ще й таксистом підробляв у вільний час.
А меблі нові та техніку вони все ж таки придбали, взявши ще один кредит. Ось що буває, коли хочеш видати себе не за того, ким ти є насправді! Чи вартувало воно того, як ви вважаєте? На мою думку, тут з якого боку глянути! А ви що скажете?
