– Слухай, а ти точно мій чоловік? — я з підозрою розглядала Василя, який повернувся додому майже опівночі.
– Не зрозумів… — сказав він заплітаючимся язиком. Це що за прикол?
– Тебе як звати? — різко запитала я, і чоловік автоматично відповів:
– Вася.
– Прізвище!
– Сердюк, — знову відповів він, потім схаменувся. Машко, вистачить мені допит влаштовувати…
– Стоп! – вигукнула я. Мій чоловік ніколи не промовляв таких слів!
Я, раптом схопила його за грудки, й затрясла щосили.
– Ти куди подів мого чоловіка, лайно! Думаєш, я фальшивого чоловіка від справжнього не відрізню?
– Ти чого, Маша, збожеволіла! — злякався чоловік. Що з тобою? Це я, Вася…
– Мій Вася ніколи не приходить пізно додому! — я продовжувала трясти його, і він ледве від мене відчепився.
– Маша, у нас була важлива нарада … – зітхнув чоловік, намагаючись не дивитися мені в очі. Дуже важлива нарада…
– Не вірю! На нарадах міцне не жеруть! Швидко показав свій паспорт, або я викликаю поліцію!
– Паспорт! Ти чого, Машенька? У мене немає з собою паспорта. Він же вдома!
– У шафці! Де ще йому бути?
– У якій ще шафці? Знову прокол! Мій чоловік ніколи не називав шафу шафкою!
– Куди ти подів мого чоловіка? Зараз я візьму шаблю дідуся… — і тут я пішла до килима на стіні, де гарно висіла справжня козацька шабля, — і ти сам мені в усьому зізнаєшся.
– Машенько! – заволав чоловік. Може, краще викликати поліцію! Нехай вона розуміється.
– Роздягайся! — наказала я, покинувши поки що шаблю висіти на килимі.
– Навіщо? — здивувався він.
– Проводитиму впізнання. І дивись у мене! Якщо ти обманюєш… Адже я знаю у чоловіка кожну родимку. До речі, ну, скажи, у тебе на спині скільки родимок?
– Звідки я можу це знати, — витріщив він очі. Я ж на свою спину жодного разу не дивився! Лише через дзеркало. У ванній кімнаті. А там, коли миєшся, завжди воно спітніле.
– Одні проколи, — посміхнулася я хижо. Роздягайся, говорю! Чого застиг?
Він поспішно став стягувати з себе одяг, плутаючись у рукавах та штанинах.
– Нижнє знімати? — спитав він, важко дихаючи.
– Не треба. Ану, покружляй…
– Навіщо? Мене ж знудить!
– Кружляй, кажу!
Він, як ялинка, закружляв навколо своєї осі, та мало не впав. Гаразд… Останнє тобі випробування… – Скажи мені кодове слово!
– Яке ще кодове слово? – злякався він.
– Слово, яким ти назвав мене, коли робив мені пропозицію! Пам’ятаєш?
– Ти що, здуріла! Хіба пригадаєш таке за десять років?
– А справжній чоловік згадав би…
– Машенько, спитай щось простіше!
– Ну, гаразд… Говори тоді пароль від своєї зарплатної картки!
– Оце я пам’ятаю, — зрадів чоловік, і автоматично назвав пароль.
– Начебто переконав… — поблажливо сказала я. А тепер марш у душову! Сьогодні спатимеш на дивані!
– Та хоч на килимку, — радісно вигукнув Василь і побіг змивати сьогоднішні гріхи.
А я дістала свій мобільний, і швидко записала в «нотатки» пароль від пластику чоловіка – поки не забула…
Тож, шановні, поділилася з вами жіночою хитрістю: шлюб врятувала, чоловіку мізки вправила, ще й грошима розжилася, ще й не на один день! Тож, будьте мудрішими! То, як прокоментуєте мою витівку?
Людмила овдовіла рано. У тридцять п'ять років вона ховала чоловіка. Синові Васі тоді шість було,…
Валентина Сергіївна сиділа на жорсткій вокзальній лаві вже другу годину. Валіза, перев'язана старим шнуром для…
Юля сиділа на кухні та з задоволенням пила чай, що охолонув. Молодший, Мишко, якому було…
— Як це — я не лечу з тобою? — Антон розгублено стояв посеред кімнати,…
— Ти впевнена, що це не помилка, Віро? — прошепотіла Анна, нервово перебираючи ремінець сумочки.…
У Андрія все життя була одна слабкість – жінки східної зовнішності. Він і не думав…