Прочитав на днях історію і згадав 2016 рік. Вранці в п’ятницю зателефонувала дівчина, з якою ми разом в академії навчалися. Не скажу, щоб ми сильно підтримували зв’язок або були друзями… Це і здивувало найбільше. Коли ми вчилися в академії, вона жила в гуртожитку, а після повернулася до себе додому, до Харкова.
А в 2016-му вона повернулася до столиці і їй тимчасово потрібно було житло. Відмовляти я не став, тому що все одно більшу частину часу пропадав на роботі. Додому повертався тільки поспати.
Все моє життя – це робота в лікарні. Та й якщо вихідні випадали на вихідні (дивно звучить, правда?), То я їх проводив або в ліжку, або у рідних. Дівчини або дружини у мене не було, тому як би було без різниці … буде у мене якийсь час жити дівчина в квартирі або не буде. Аби відсипатися після чергувань не заважала і волосся після себе в ванній прибирала.
Я озвучив умови проживання, знайома погодилася. І перші два тижні так і було – я навіть не помічав, що зі мною живе дівчина. Та й ці тижні дуже вже складними видалися на роботі – я просто горів.
А між іншим … На дворі вже 2019 й, а вона так зі мною і живе. У вбиральні її речей більше, ніж моїх, в шафці у ванній кімнаті більше її шампунів, ніж мого …
Треба б в ЗАГС як-небудь зайти, оформити вже відносини … а то хіба мало … надумає з’їхати …
