Історію мені розповів один чоловік у Празі. Десь в сільській місцевості знайшли завалений листям колодязь.
Листя розкопали і побачили, що на дні колодязя лежить купа папірців. Дістали. Виявилося, що це листи.
Поруч лежали розірвані конверти. Тобто листи були витягнуті з конвертів, прочитані і викинуті. Листів було кілька сотень.
Вони були написані на початку 40-х років. Це були доноси, послані в гестапо з сусідніх сіл. Доносили на сусідів, приятелів, родичів.
Батраки на господарів, господарі на наймитів. П’яниці на шинкаря, шинкар на п’яниць. Загалом, всі на кожного.
Майже за Гоббсом, війна всіх проти всіх в масштабах сільській місцевості. Але там була ще й поштарка. Звичайнісінька тітка. Кріпконога і кремезна.
Вона вигрібала листи з сільських поштових скриньок, складала в свій мішок, сідала на важкий велосипед і їхала в велике село, де була пошта, а також розташовувалося відділення гестапо.
Але по дорозі вона заїжджала в лісок і сідала у старого висохлого колодязя. Діставала листи, розкривала їх – хто знає, може бути, у неї давно була така погана звичка? – розкривала їх, перечитувала і доноси викидала. І ось так – всі роки окупації.
У сорок сім років Аркадій потрапив у лікарню, - серце. Лікувався, дієти дотримувався, рекомендації виконував.…
Тетяна саме збиралася відпочити після робочого тижня, коли в двері подзвонили. На порозі стояли свекруха…
Борис ніколи не вирізнявся оригінальністю. Втім, Кіра це знала з самого початку - ще тоді,…
Того дня, коли я заїхав за своєю восьмирічною Софійкою до дорогого столичного ліцею, я навіть…
— Тату, вона тепер заробляє втричі більше, ніж я. Втричі! Це ж просто… ненормально, —…
- Дімо! Ти чуєш, що я тобі говорю? - Олена несподівано гупнула по столу долонею.…