Я живу з молодою людиною 4 роки, ми офіційно не розписані, він старший за мене на 8 років, але проблем з непорозумінням у нас немає. Я завжди відчуваю підтримку та турботу. Але останнім часом усе так різко змінилося.
Я помітила ці зміни після того, як йому зателефонувала його мати. Вона з перших днів зненавиділа мене, хоч цього й не показувала, а зараз навіть і не приховує. Спочатку чоловік ховав мене від неї, я не розуміла чому, але згодом зрозуміла.
Це дуже складна людина. Хоча вона відкрито не показує цього, удає наче проявляє турботу, але робить це так неприємно. Щоразу вона дорікає чоловіка, що його життя нікчемне, з ким він його пов’язав, що старший син досяг всього, а він і його сестра живуть як жебраки, хоча в нас є все, що потрібно.
Я начебто і поважаю свекруху, прислухаюся, але звела спілкування до мінімуму: не дзвоню і намагаюся не втручатися в конфлікти. Якщо вона до нас приїжджає, Іван (мій чоловік) намагається затриматися на роботі.
Весь удар беру на себе: я не конфліктна людина, слухаю мовчки, намагаюся не реагувати на агресію. Але ж я для неї, як червона ганчірка: то там не приємно, то там не так зроблено, то на сина я її погано впливаю, хоча вона сама його доводить, що йому потім стає погано.
Був період, коли він з нею не спілкувався, це була інша життєрадісна людина, яка будувала плани. Свекруха навіть дзвонила мені з погрозами на роботу, мовляв, хто я така, що так впливаю на її сина, хоч я навіть не знала, що вони не спілкуються. Почала казати чоловіку, що поки його немає вдома, до мене приходять чоловіки.
Звісно Іван заступався за мене, сварив її, але зараз я його не впізнаю. Він теж став говорити, що я погана господиня, і чому він повинен терпіти все це. Так, я не ідеальна і може десь щось у мене не виходить, але зараз у мене дуже скрутний період — я залишилася сиротою (рік тому не стало моєї мами) і мені просто нікуди йти.
За весь цей період, я терпіла стільки бруду… Але я його люблю та прощаю. Він складна людина, завжди замикається в собі, проте я завжди підтримую його, витягаю з цього стану. Зараз мені дуже важко, і я говорю з ним про це, але боюся, що з нашими стосунками буде далі. Я не знаю, як мені вчинити
Нам із чоловіком по сорок п'ять років, у нас є доросла донька. Їй нещодавно виповнилося…
Важко розлучатися з гарною людиною, яка не п'є, не б'є і навіть інколи працює. Таким…
З ми щасливі у шлюбі вже 20 років. Це було кохання з першого погляду, тоді…
Я в повній розгубленості. Серце на частині розривається. Я не маю колосального досвіду за плечима.…
У нас із чоловіком хороша родина. Йому 34 роки, мені – 30. У нас двоє…
В останні два роки у мене погіршилися стосунки із чоловіком. Ми у шлюбі вже майже…