Вже 12 років я із сім’єю перебуваю в Німеччині. Ми тут непогано облаштувалися, навіть купили власне житло. Діти задоволені, чоловік також. Додому повертатися не плануємо, бо тут у нас бізнес, на який йде багато часу та сил.
Мама залишилася вдома. Переїжджати в неї немає жодного бажання, оскільки вона також свого часу працювала за кордоном. Каже, що їхати кудись просто нема сил, та й енергії.
У фінансовому плані, дякувати Богу, все добре: є великий, просторий будинок, який вони з батьком будували кілька років. Автомобіль, навіть невелика ділянка землі.
Але батька не стало минулого року, і тепер у мами почалася туга. Нікуди не виходить, не хоче зустрічатися з подругами, яких у неї й так лишилося небагато. Мама завжди скаржиться на поганий настрій і внутрішню порожнечу. І я її розумію. Жінці у її віці складно бути на самоті, та ще й у такому величезному приміщенні. Постійно чути лише відлуння власного голосу.
Вона не хоче заводити свійських тварин, знаходити собі хобі. Раніше в неї в планах було доглядати за городом, але тепер навіть до цього інтерес просто вичерпався. І я не знаю, що з цим робити. Сестра живе у місті на іншому кінці країни. Вона має свої турботи, і переїжджати вона не хоче, хоча в тому будинку їм було б дуже просторо.
Інших родичів у мами немає. Вона кілька разів натякала мені на те, що непогано було б, якби хоч онуки приїжджали відвідувати бабусю. Але мої діти надто зайняті собою та друзями. Ну проведуть вони у мами день-два, але потім їм це набридне, і вони точно почнуть скиглити і проситися назад. А кому такі проблеми потрібні?
Я намагаюся якнайчастіше дзвонити і підбадьорювати маму по відеозв’язку. Але сама розумію, що це мало чим допомагає. Просила сестру допомогти, але в неї повно своїх проблем, вона про це прямо говорить. Чи правильно це? Ну не мені судити.
Я не знаю, що мені робити в ситуації, що склалася. Маму дуже шкода, насправді, але варіантів взагалі немає ніяких. У соцмережах я знайшла мамину сусідку. Вона непогана жінка, теж живе одна через три будинки від маминого. Попросила її час від часу приходити до мами, за невелику фінансову винагороду. Може, хоч це допоможе.
Мамі, звичайно, нічого не кажу, щоб не ображалася. Ось у такому світі ми тепер живемо: допомогти їй особисто я не в змозі. Порадьте, може, ви. Як би ви вчинили на моєму місці? Повторюся: свою маму я люблю, але виїхати з Німеччини немає жодної можливості, навіть найменшої. Дякую, що вислухали.
