Син образився, що я не стала знову приймати у гостях натовп родичів його дружини

Син дуже намагається догоджати родичам дружини. Вони в неї забезпечені та дуже допомагають молодим, ось син старається їм у всьому догодити.

Я його не засуджую, кожен крутиться так, як може, якщо синові комфортно так жити – без питань, не маю нічого проти. Але сама я прогинатись під сватів не збираюся.

Мені вистачило одного їхнього приїзду в гості, щоб зрозуміти – це зовсім не мої люди. Мені нецікаво і неприємно з ними спілкуватися, та й у прислуги я начебто до них не наймалася.

Справа була минулого літа. Син зателефонував і сказав, що в них із дружиною відпустка, тому вони хочуть приїхати відвідати мене. З ними ще хочуть приїхати й родичі дружини.

Ну, у мене свій будинок, місця має всім вистачити, думала я. Але я розраховувала, що приїдуть тільки мама і тато невістки, а виявилося інакше.

З сином та його дружиною прибули її батьки, дочка сватів, яку я один раз бачила на весіллі, її дитина та ще сестра свата.

І в мене почалися веселі дні, адже всю цю орду треба не лише розмістити, а й обслужити. А в них один їсть одне, другий – інше, на всіх приготуй, щоб до смаку припало.

Свою допомогу ні невістка, ні ніхто з її рідні не запропонував. Син теж був зайнятий, він катав родичів красивими місцями, вигулював, так би мовити.

А я сама крутилася по дому. До магазину збігай, бо продукти розліталися швидко, порядок наведи, бо гості за собою навіть ліжко поправити не могли або чашку до раковини донести.

Потім ще на всіх приготуй, щоби врахувати всі нюанси харчування. А це зробити нелегко, я вам скажу, там у кожного стільки тарганів, що хоч плач.

Ні цукерки, ні булки хліба дорогі родички не принесли за весь той час, поки гостювали. Я за свої гроші їх годувала.

Звичайно, я не стала висловлювати жодних претензій, таки рідня, та й сину не хотіла загострювати стосунки з дружиною та її родиною, але для себе вирішила, що більше на такий екстрим я не піду.

Обирала момент, коли син буде поруч один, щоб висловити йому все своє невдоволення, що я теж не двожильна, щоб на собі це все тягнути, але такого шансу не було. Бо всі постійно були чимсь зайняті.

Мене до кінця дня ноги вже не тримали, хотілося тільки звалитися і спати. Особливо знаючи, що сваха встає рано та обов’язково розбудить мене питанням “а що у нас на сніданок, господиня?”

Коли вони нарешті всі поїхали, задоволені відпочинком, я видихнула. В молодості так не бігала, як за цей час. Потім ще тиждень відлежувалася з тиском та хворою спиною.

Цього року син із невісткою збиралися кудись на море, але щось у них там зірвалося, тому він мені радісно зателефонував і оголосив, що вони їдуть до мене.

Я уточнила, хто саме – вони. Виявилося, що торішньою компанією, лише без сестри свата, натомість із сестрою, яка була в положені.
Мовляв, їм торік у мене так сподобалося, що вони вже речі збирають, так їм не терпиться в мене відпочивати. Я тогорічний відпочинок теж пам’ятаю добре, тому синові сказала, що я не чекаю такого натовпу.

Хоче він із дружиною приїхати – без проблем, а решту нехай вибачають. Я їх приймати не збираюсь. Мені моє здоров’я дорожче.

Син на мене образився, що я не хочу спілкуватися з ріднею невістки, але це його справа. Мені за минулий відпочинок ніхто дякую не сказав і у відповідь у гості не покликав. От і нехай сидять у себе в місті.

Як можна бути такими наглими, невже не зрозуміло, що я одна і мені важко всім догодити, так ще сміють ображатися!

You cannot copy content of this page