Моєму синові цього року виповнилося 28 років. Він, як і раніше, живе зі мною, хоча йому вже давно настав час одружуватися. Але я в його особисте життя ніколи не лізла. Ну, хоче він бути холостяком — його право. Та й жити з ним не так уже й погано. Адже я давно овдовіла, і, крім Толі, у мене більше нікого немає.
Я могла б капати йому на мізки, мовляв, онуків хочу. Але я не така людина. Сім’я та діти — вибір кожного. Тільки ось останні кілька місяців син сам не свій. Його часто не було вдома, та й загалом він виглядав щасливішим, ніж зазвичай.
Мабуть дівчина з’явилася, подумала я тоді. І не прогадала! Якось син без приводу запросив мене до ресторану. Зізнаюся, у нас таке вперше. І начебто день народження мій не скоро. Як відчувала, що Толя мене зі своєю панночкою знайомитиме. Так і вийшло.
За столиком на нас чекала дуже мила мініатюрна дівчина. Вона виглядала явно молодшою за мого сина. Виявилось, що вона переселенка. Звати Катя, родом із Одеси. Зовні дівчина мені дуже сподобалася. Але коли вона відкрила свій рот, мені захотілося пошвидше опинитися вдома. Було в ній щось до болю зухвале, ніби манер у неї не було зовсім.
Але найгірше те, що мій Толя повідомив, що він збирається взяти Катю за дружину. Так ось, 2 тижні тому вони одружилися. І жити ми почали, звичайно, разом. Винайняти квартиру син відмовився. Мовляв, навіщо, якщо у моїй стільки місця є.
Я синові не суперечила. Чесно кажучи, я боялася, що він колись від мене з’їде. Що я робитиму без нього? Я сподівалася, що з невісткою ми контакт налагодимо. Тоді я не знала, що вона за людина насправді. А виявилося, що повага у спілкуванні зі страшними людьми їй чужа.
Оселившись у моїй квартирі, Катя почала качати права. Моє куховарство їй не подобалося. То надто жирно, то знову смажене. На сніданок їй, бачте, потрібно подавати гранолу з йогуртом чи вівсянку із фруктами. А якось вона заїкнулася про якусь чіа. Чи якесь? Чорт би забрав ці чіа! Вперше чую про таке.
Загалом спілкування з невісткою не клеїлося. Прибирати в квартирі вона не хотіла, на кухні допомагати теж не рвалася. Вона у нас королівна, її треба обслужити. Але ж я не хочу це робити! А Катя не перестає командувати мною. Розповідає, що мені робити, куди йти. Таке відчуття, що вона незабаром почне мене виживати з власної квартири!
Найцікавіше, що мати Каті зовсім не така. Я з нею на весіллі бачилася лише один раз. І вона мені дуже сподобалася. Ось нещодавно заходилася до нас у гості.
Мені здавалося, що при матері невістка поводитиметься інакше. Але не тут було! Катя почала вказувати мені, скільки цукру класти її матері до чаю. А потім сказала, щоб я приготувала їм щось смачненьке.
Я втомилася від цього! Не можу більше терпіти таке ставлення до себе. Але сказати невістці нічого не можу. Боюся, що вона покине мого сина. Адже він тільки зараз дізнався, що таке жіноча увага і любов. Що ж робити?
