Син, якому лише шість рочків сказав: “Папа, тебе Бадя хоче з’їсти”… У наступну ніч я йому повірив

У нашій родині в січні цього року сталася одна страшна історія. Після неї я почав уважно прислухатися навіть до того, що на перший погляд здається лише безглуздим маренням божевільного. А все сталося таким чином.

Після новорічних свят ми з моєю сім’єю-дружина Карина і син Веня – переїхали в нову трикімнатну квартиру. Треба віддати належне тещі з тестем-зробили нам щедрий подарунок краще всяких Санта-Клаусів і Дідусів Морозів. Потихеньку ми перевезли туди речі, а потім в’їхали самі. Меблів було замало, так як вирішили, що в нове житло старі шафи і розхитані стільці не понесемо. На кухні є холодильник з тарілками і ложками, у вітальні кімнаті – диван і телевізор, а в кімнатах, де ми спимо, – ліжка. Інше все з часом додасться.

Ну, так ось спочатку нічого незвичайного не відбувалося, але одного разу Венечка, якому лише шість рочків, раптом підійшов до мене і сказав: “Папа, тебе Бадя хоче з’їсти”. Після цих слів він розплакався. Я, звичайно, швидше став хлопця заспокоювати: посадив собі на коліна і кажу: “Не бійся за мене. Я сам будь-якого бадюю можу з’їсти. Ти ж знаєш, де служив твій папка? ” Веня покивав у відповідь головою. А я вказав йому рукою на фотографію в рамці, яка гордо красувалася на стіні у вітальні. Я – у військовій формі десантника з блакитним беретом, щасливо усміхнений від довгоочікуваного дембелю.

Але Веня раптом тривожно сказав: “Бадя сильніше тебе, тато.” Тут я вирішив запитати сина, про якого Бадю він говорить. І адже раніше, коли він грався в своїми іграшки, ми не помічали, що хлопчик з кимось розмовляє. А зараз мені згадалося, що Веня бубонить собі під ніс щось, катаючи в своїй кімнаті машинки.

У старій квартирі він такої звички не мав. “Він з зубами і в шерсті. З-під ліжка вилазить, “- пояснив мені синочок. А потім додав: “Папа, давай поїдемо жити назад.”

Я, звичайно, відповів йому, що ніякому Баді ми здаватися не будемо, тому що сміливі і сильні, а значить, непереможні. Але самому при цьому подумалося, чому у дитини так розігралася уява? Може бути, не звик ще до нової квартири. І тут я вирішив попросити його показати мені цього страшного бадяйку. Веня покивав головою і пішов у свою кімнату. Через хвилин двадцять я почув його крик: “Папа!” – і побіг до нього. Відкривши двері в кімнату сина, я побачив, що він сидить на килимі і показує мені під ліжко.

Я присів на карачки і заглянув під нього. Звичайно, ніякого баді там не було. Я з посмішкою повернувся до своєї дитини, а він на повному серйозі сказав мені: “Він зник.”

Я ж відповів на це: “Якщо ще раз прийде, хапай його і клич мене.” А син раптом знову розплакався, кажучи, що Бадя обіцяв мене з’їсти. І тоді я вирішив раз і назавжди покінчити зі страхами свого синочка і запропонував йому провчити злого бадяя. Син покивав головою. А я знову зазирнув під ліжко і крикнув: “Бадя, якщо хочеш з’їсти мене, виходь! Я тебе не боюся! ” А потім знову повернувся до Венечка і сказав йому: “Сьогодні я заночую у тебе, а ти поспи у мами. Побачиш, що я вижену бадю, і він більше ніколи не прийде до нас назад”. Син покивав мені головою.

Увечері, коли дружина прийшла з роботи, я їй пояснив ситуацію, що виникла і простий план дій, після яких Веня забуде про свої дитячі страхи. І от увечері я ліг спати в Беніну кімнату, а він зі своєю мамою – у нас. Дрімота настала швидко, але ось крізь неї я раптом почув з-під ліжка неголосний чоловічий голос: “Кликав мене днем?” Мене наче окропом ошпарило. Я підстрибнув на ліжку, голосно випустив з “дупла” струмінь сірководню. Потім я відчув різкий біль в серці, як ніби його різонуло ножем, і вирубився.

Прокинувся я, коли в вікно вже світило сонце. Згадавши про вчорашнє, я нервово піднявся зі свого ліжка і, ставши на коліна, заглянув під ліжко.Там нікого не було. Швиденько одягнувшись, я пішов на кухню, де Веня вже їв рисову кашу, а дружина відмивала в раковині кастрюлю. Ми привітали одне одного, і я налив собі в чашку гарячої кави. Їсти мені зовсім не хотілося.

Поліпшивши момент, коли дружина пішла в туалет, я напівпошепки звернувся до сина:

“Веня, ти сміливий хлопчик?” Він знову покивав мені головою. “Загалом, ти сам з цим Бодею розберися. Почастуй його цукеркою і скажи, щоб за це він пішов назавжди з цього будинку. Скажи йому, що твій тато не смачний, і він отруїться, якщо з’їсть мене. Мамі про цю розмову не говори. Це буде наша з тобою чоловіча таємниця. ” Веня знову покивав мені головою.

Після цього я дав синові чотири шоколадні цукерки: дві для нього, а дві для злого баді. Увечері цього ж дня син радісний прибіг до мене і сказав: “Папа, я пригостив бадю цукерками і попросив піти з нашої квартіри. Він пообіцяв зробити це.”

Але я ще довго після того, що сталося спав погано. Попросив дружину дозволити мені лягати біля стінки, а сам втемряві прислухався до звуків з кімнати Вени – не розмовляє він в ній з ким-небудь там в ночі.

Однак, довелося щепотім виправдовуватися перед дружиною, яка, як принцеса на горошині, намацала своїми кістками заховану мною під матрац сокиру. Я сказав їй, що це оберіг від злих духів. З тих пір вона косо дивиться на мене, але нічого не говорить з цього приводу.