– Синку, ти розумієш, що ви всю рідню підвели? – Обурилася Маргарита Юріївна. – Як ми за чотири години встигнемо накрити стіл

– Юля, – збентежено промовив чоловік, – Новий рік, мабуть, доведеться знову зустрічати в нас.

Жінка, яка в цей момент прикрашала новорічну ялинку, завмерла з іграшкою в руках.

– Ми ж начебто домовлялися: більше жодних спільних свят у нашому домі, – проскреготіла Юля. – Мені по горло вистачило минулих урочистостей.

– Мама сказала, що у нас великий будинок, і тільки тут може поміститися вся моя рідня, – розвів руками Кирило, і сів на диван. – Що я міг відповісти?

– Хоч би те, що нам не потрібна ця рідня, – грізно глянула жінка на чоловіка. – Тобто, я маю знову бігати по крамницях, та готувати на всю ораву?

– А потім ще вислуховувати їхню критику за святковим столом з приводу того, що салат то солоний, то кислий, а потім ще, коли вони вдосталь повеселяться, вилизувати будинок?

Останні три роки Кирило взяв у моду потурати своїй матері, та кликати всіх родичів на свята у свій будинок, який вони з Юлею відбудували.

– Ти ж знаєш, що ми дружні, та звикли разом проводити всі свята. Я не винний, що у вас так не заведено. Всі сидять по своїх нірках, як мишки, і бачаться тільки по кілька годин, – докірливо промовив чоловік.

– Я говорила тобі, що більше не братиму в цьому участі? – із викликом спитала жінка.

– Говорила…

– Отож і роби все сам! – Заявила чоловікові Юля. – Все, Кирило! Сподіваюся, ти мене почув! Я і пальцем не ворухну, щоб тобі допомогти!

– Зроблю, – пирхнув чоловік. – Ти розводиш паніку на порожньому місці. Більше пафосу наганяєш.

– Чудово! Якщо тобі все це легко, спробуй! – Вигукнула вона. – Відчуєш на своїй шкурі, що це таке. Думаю, після цього в тебе відпаде бажання зустрічати свята з родичами!

– Даремно ти так вважаєш, – посміхнувся чоловік, бажаючи підчепити дружину, – тут нема від чого втомлюватися. Потрібно лише приготувати. Я не роблю з цього трагедії, як ти!

– Подивимося. Не кажи гоп, доки не перестрибнеш, – сухо промовила Юля, і продовжила прикрашати ялинку.

Залишок дня Кирило провалявся на дивані. Жінка косилася на розслабленого чоловіка, і подумки ставити собі питання, з чого він збирається завтра готувати страви на новорічний стіл.

Кирило теж поставив їй це питання, але тільки вранці наступного дня. Чоловік заліз у холодильник і здивовано свиснув:

– А що, консерви не лишилося?

– Ні, – байдуже відповіла Юля. – Курки, до речі, також немає. Втім, як і решти продуктів.

– Жартуєш?

– Ні. Ти ж готуєш, тож мусив про це подбати ще вчора. Наскільки я пам’ятаю, у цьому ж немає нічого складного! Адже саме так ти мені вчора сказав, – нагадала про слова чоловіка Юля.

– Звісно, ​​немає нічого складного. Зараз швидко зганяю в крамницю, – уїдливо відповів Кирило, і почав збиратися.

Повернувся чоловік лише за дві години. Збентежений і спітнілий, він кинув пакети на підлогу в кухні.

– Народу – пітьма! Стільки на касі простояв, – роздратовано пробурчав Кирило, – наче все купив!

Однак невдовзі він зрозумів, що дуже помилявся. Майже половина із запланованого, залишилася в крамниці.

Чоловікові знову довелося все кидати, та їхати за рештою. Цього разу він повернувся додому злий, усвідомивши, що нічого не зробив, а до обіду стирчав у супермаркеті.

– Мені треба трохи відпочити, – пробурчав Кирило, і бухнувся на диван.

Близько двох годин чоловік провалявся перед телевізором, і лише потім з небажанням вирушив на кухню.

Однак його колишній ентузіазм, як рукою зняло. Копирсаючись у продуктах, він поглядав на дружину, сподіваючись, що вона запропонує свою допомогу.

Юля ж вирішила залишатися непохитною. Їй хотілося, щоб Кирило на собі відчув, що значить готувати на величезну купу родичів.

Щоб не кинутися допомагати чоловікові, жінка згадала його слова про те, що готування не потребує особливих зусиль, та праці.

Усвідомивши, що Юля не поворухне пальцем, Кирило почав нарізати салати, та запікати курку.

Робив він усе це настільки повільно, що до шостої вечора встиг приготувати лише частину із заявлених страв.

– Блін, за чотири години вже всі прийдуть, а в мене нічого не готово, – з відчаєм зітхнув чоловік, і жбурнув рушник на підлогу.

– Нічого більше не хочу! Нема вже ніякого настрою, і Новий рік не потрібен! Ліг би зараз на диван, і лежав без задніх ніг!

Юля запитливо глянула на Кирила, очікуючи, що він нарешті визнає, що готування – велика праця.

Проте, помітивши її пильний погляд, чоловік підняв рушник, і продовжив далі чаклувати над стравами.

Юля взяла з холодильника мандарини, та вирушила до зали дивитись новорічні передачі. На цей раз Кирила вистачило не надовго. За пів години він залетів у зал і, схопивши телефон, почав дзвонити матері.

– Новий рік скасовується! – Упевнено заявив чоловік. – У нас згоріла плита, а Юля підвернула ногу, і не може готувати. Поки не пізно, шукайте інше місце для святкування. Я зараз обдзвоню інших родичів.

Жінка похлинулася, почувши слова чоловіка про те, що святкування в їхньому будинку скасовується.

– Синку, ти розумієш, що ви нас усіх підставили? – обурилась Маргарита Юріївна. – Де ми зараз за чотири години встигнемо зібрати на стіл?

– Можу дати заготівлі. Дещо вже було зроблено.

– Обійдемося! – розгнівалася жінка у відповідь, і кинула слухавку.

Більше ні Маргарита Юріївна, ні інші родичі не дзвонили. Вони всі були скривджені на Юлю і Кирила за Новий рік, що зірвався.

Пара зустріла свято удвох, скромно повечерявши тим, що зміг приготувати господар будинку. Для Юлі це було найкраще свято за останні кілька років.

– Більше ніколи не погоджуватимуся святкувати у нас, – пробурчав чоловік. – Бігай, втомлюйся, а вони потім на все готове приходять, ще й зляться.

Проте рідня і сама перестала пропонувати відзначати урочистості у будинку Кирила та Юлі.

– На них не можна сподіватися, – щоразу згадувала про Новий рік, що скасувався, Маргарита Юріївна…

You cannot copy content of this page