Ситуація склалася, що не знаю, чи плакати, чи сміятися. Сестра вже два роки одружена, і всі два роки бреше чоловікові, що вміє готувати, хоча по суті верх її кулінарного мистецтва – це яєчня з помідорами та чай із цукром. Всі два роки готую для її сім’ї я, про що чоловік сестри не здогадується. Але тепер мене чекає переїзд, а сестра не знає що робити, каже так її шлюб зруйнується.
Віра – моя молодша сестра. Домашнє господарство ніколи не було її сильною стороною, та вона особливо й не намагалася. Мамі ж було простіше зробити самій, ніж спочатку вмовляти та сто разів нагадувати сестрі, а потім ще й переробляти. Тому якщо з прибиранням сестра ще може впоратися, то з приготуванням їжі повний завал.
Я ж навпаки, завжди любила готувати та взагалі любила займатися домашнім господарством. З ранніх років рвалася допомагати мамі на кухні. Верх насолоди припав на момент, коли у нас вдома з’явився телевізор на кухні. З того часу я взагалі готова була з кухні не вилазити.
Після школи я навіть пішла вчитися на кухаря і до декрету встигла попрацювати в одному з ресторанів міста. У декреті ж часу на улюблене заняття майже не залишалося – у мене з’явилися двійнята, які забирали весь час.
Сестра ж вийшла заміж близько двох років тому, хоча все дитинство і юність вернула носа і говорила, що нізащо не стане домогосподаркою, будуватиме кар’єру і мінятиме чоловіків, як рукавички. Якийсь час так і було, а потім вона зустріла свого чоловіка та одразу ж забула про свої слова.
Ще у статусі нареченої сестра навіщось сказала, що добре готує. Але в цукерково-букетний період пара воліла харчуватися доставкою або десь у ресторані, тому її обман не розкрився, а потім сестрі довелося туго. Але вона знайшла вихід.
Так сталося, що жили ми недалеко один від одного. Мені та сестрі батьки віддали по бабусиній квартирі, коли ми стали дорослими. Перебували вони за двадцять хвилин ходьби або три зупинки на автобусі. Хоч нам залишили однокімнатні, але для старту їх було цілком достатньо.
Коли Віра одружилася, її чоловік вирішив, що не хоче, щоб його дружина працювала. У нього якесь східне коріння, і в його сім’ї традиція – чоловік працює, а жінка займається господарством і сім’єю. Сестра була не проти піти з роботи, навіть із прибиранням готова була миритися, а ось із приготуванням була проблема.
Але дурепою сестра не була ніколи, тому її допитливий розум знайшов рішення – звернутися до мене.
– Ну, будь ласка, ти ж любиш готувати, – звернулась до мене сестра через тиждень після повернення з весільної подорожі. – Не можу я йому зізнатися, що готувати не вмію!
– Та я б і рада, але в мене часу ні на що не вистачає, тиждень мрію нормально в душ сходити, – зітхала я, гойдаючи на руках дітей, які вже були досить важкі.
– Що ж робити, я вже тиждень брешу, що погано почуваюся, щоб не готувати. Але не вічно це триватиме! А давай так – я повністю займаюся дітьми, а ти готуєш. Все в шоколаді буде, – запропонувала сестра, яка знає мою любов до кулінарії.
Я замислилася, а потім вирішила, чому б і ні. Мені насправді потрібна була продих, тому що постійний клопіт за двома маленькими дітьми зводив мене з розуму.
– Але ж ти розумієш, що і це не може тривати вічно? – Запитала я у сестри, озвучивши свою згоду.
– Та навчуся я готувати, просто зараз треба якось вирішувати цю проблему, – відмахнулась радісна сестра.
З того часу у нас так і повелося – вранці сестра проводжала чоловіка на роботу, робила прибирання у квартирі, потім купувала продукти й мчала до мене. Поки я готувала, сестра повністю брала турботу про дітей. І мені відпочинок і їй практика.
Я варила, смажила, пекла, годувала і сім’ю сестри, і нашу сім’ю, додаючи свої продукти. Але виходило все одно економніше. До того ж у мене розвантажувалась голова, коли я займалася улюбленою справою.
Сестра та її чоловік були задоволені результатом моїх зусиль. До повернення коханого сестра вже чекала його вдома з теплою вечерею. Але це працювало лише по буднях. А у вихідні сестра викручувалась, ввівши правило, що вони обоє відпочивають. Тому вони доїдали те, що залишилося з п’ятниці, а потім харчувалися у кафе чи замовляли додому. Благо чоловік сестри отримував достатньо, щоб мати таку можливість.
За цей час я кілька разів говорила сестрі, що їй час хоч у мене вчитися, хоч на курси якісь записатися, бо ця пісня не може тривати вічно, але вона легковажно відмахувалася, мовляв, встигну. Зараз вона бігає в паніці та не знає, що ж їй робити.
Річ у тім, що ми з чоловіком давно хотіли міняти квартиру. Ця чудова, але для чотирьох маленька, діти підростають, їм потрібний свій простір. Тому ми вирішили купувати будинок, який в нашій області вийде по грошах стільки ж, скільки коштує пристойна трикімнатна.
Нещодавно у нас з’явився чудовий варіант, який ми не хочемо упускати. Вже почали займатись паперами. Отже, і сам переїзд вже не за горами. А у сестри справжнє горе.
– Та як же так! А мені що робити? Мені до вас їхати далеко та незручно! – мало не плакала вона. – Ви ще й так швидко переїжджаєте, а я не навчуся готувати, як ти.
Чоловік зрозуміє, що я його обманювала, а він такий запальний і принциповий…
Я ж допомогти сестрі нічим не можу. Вона мала достатньо часу, щоб навчитися готувати. До того ж я одразу їй казала, що брехати чоловікові – погана ідея. Але вона була впевнена у своїх силах. А тепер вона не знає, що робити, і я також. Навіть якщо я візьмуся її зараз вчити готувати ті страви, які я робила зазвичай за ті два роки, вона не встигне їх освоїти за час, що залишився. Тим більше, що готування у неї йде зі скрипом.
Підставляти сестру не хочеться, до того ж мені було зручно, коли вона розвантажувала мене з дітьми. Але й не переїхати я не можу. Будинок купується в іпотеку, частину якої ми плануємо закривати зі здачі квартири, в якій зараз живемо.
Я пропоную їй записатися на якісь кулінарні курси, а чоловікові розповісти правду. Але сестра плаче і каже, що він обов’язково її покине, бо вона його два роки дурила. Я ж у цьому сумніваюся, зрештою, вона ж йому не зраджувала. Але сестра впевнена, що покине. Як їй допомогти – розуму не докладу…
