Liudmila
– Ольго Василівно, Іра хоче піти в десятий клас, а потім здобути вищу освіту, не треба їй перешкоджати. – У неї в атестаті за дев’ятий клас одні п’ятірки,
– Льоша, ну посидь з Мишком хоча б пару годин, – Поліна невдоволено дивилася на чоловіка. – Мені до лікаря треба. – Не можу, – Олексій різко підвівся
Сватів від Степана я випроваджувала вже вп’яте. Щоразу вони приїжджали на скрипучій «Ниві», привозячи із собою чужі запахи, та ніякове мовчання. Дві його своячки, жінки огрядні та гучноголосі,
– Це стосується вашого чоловіка, – сказала незнайомка, що стояла на порозі моєї квартири. – Ви мене пропустите? Жінка була приблизно мого віку, але виглядала так, ніби щойно
– Слухай, так незручно зізнаватись, – Дмитро винувато посміхнувся і постукав пальцями по столу, – але я портмоне вдома забув, всі карти там. Ти не могла б розплатитись?
Світлана поверталася додому до батьків, а не до себе. Тому що йти було вже нікуди. Двадцять п’ять років спільного життя, і чоловік пішов із життя. Більшість квартири, де
Джека подарувала йому дружина за три місяці до загибелі. Вони хотіли вівчарку. Вона навіть спеціальні курси закінчила, щоб завести цього цуценя. Казала: – Він стане вірним другом нашому
Галина Іванівна прожила довге життя у впевненості, що все робить правильно. Син Олексій одружився рано, але, на її жаль, не з тією. Ольга здалася їй надто тихою, простою,
– Може, настав час мені нарешті познайомитися з твоїм сином? – Дмитро відставив убік кухоль з кавою і подивився на Ганну. Та завмерла, наче його слова застали її
– Сину, ну поясни мені, ось що ти в ній знайшов? – Голос Тетяни Михайлівни прорізав тишу кухні. – Дівчина з якоїсь глушини, без освіти, без перспектив. Ти