Liudmila
– Твоя сестра зовсім знахабніла! – Заявив Ігор. – Я стільки для неї зробив, а вона ще й умови мені ставить! Почувши слова чоловіка, Ольга здивовано підійняла брови.
– Регіно, нам треба зареєструвати до себе бабусю. Тимчасово. Поки Ліза не продасть квартиру і не купить нову. – У Лізи є квартира? – Ні. ‐ Перш ніж
Віра вийшла з аптеки о пів на дев’яту вечора. Дощ такий, від якого не сховаєшся і парасолька не рятує,- просто мокнеш поступово, як наскрізь промокла ганчірка. Вона йшла
– Ігорю, давай цю відпустку проведемо втрьох: ти, я та Настя? – Юлія запитливо подивилася на свого чоловіка. – Поїдемо кудись, орендуємо будиночок, або квартиру? А може взагалі
– З чим прийшла, з тим і підеш! – пирхнув Євген у відповідь на пропозицію Ольги розлучитися. – Добре! – Знизала плечима Ольга, продовжуючи замішувати тісто на пиріг.
Добре пам’ятаю цей страшний день п’ятнадцять років тому. Я стояла перед мамою, як школярка, яка провинилася, смикаючи в руках край своєї блузки. Мама неквапливо відламала шматочок тістечка, запила
– Будинок я оформила на Олексія, – сказала свекруха, розкладаючи помідори по банках. Люба завмерла з лавровим листом у руках. – Неля Єгорівно, що ви сказали? – Що
Мишко та Сергій жили в одному будинку. Все життя. Разом носилися подвір’ям, грали у футбол, розбивали коліна та брехали батькам, що це не вони розбили скло у під’їзді.
– Руслан, ти справжній мужик! Дружині з тобою пощастило, – сказала Лідія Іванівна, піднімаючи келих. – Лише рік одружені, а вже така важлива подія! – Залишилось ще сина
– Все, Артеме, з мене вистачить! Мій терпець урвався! – Катя з гуркотом кинула на кухонний стіл зв’язку ключів. – Твоя мати знову приходила без попередження! Я приходжу