Liudmila
– Принесла у пелені – хай у місто котиться, там таких не рахують! Нічого тут пам’ять Павла соромити! Тітка Мая сказала це рівно, між холодцем і компотом, не
– Що означає, якщо я з немовлям, то, значить, нікуди не подінусь? У вас що, після РАЦСу вмикається вбудована програма? Щоб було болючіше? Чи тому, що ми вразливі?
Мишко не любив їздити до бабусі. Бабусю він, звичайно, любив, але присутність інших родичів у будинку бабусі його просто дратувала. Два двоюрідні брати та сестра над Мишком постійно
– Ти знову ці цифри звіряєш? У нас свято сьогодні, а ти із кислим обличчям сидиш! Антон стояв перед дзеркалом у передпокої та незграбно намагався зав’язати краватку. Виходило
– Таїсіє, ти б валеріанки випила, перш ніж на свою дачу заходити! – Це ще навіщо? – Таїсія перехопила важку сумку з розсадою зручніше і здивовано подивилася на
Запах шашлику висів над ділянкою густою, ароматною завісою. Вишневе вугілля шипіло, гублячи малинові іскри. Ангеліна, почувши знайомий голос, обернулася. Оксана, зовиця, вже впливала на подвір’я, картинно розводячи руками
– Тепер ми з тобою житимемо по сусідству! – радісно повідомила Інесі старша сестра. – Ми таки вирішили з Леонідом купити ту квартиру. Зможемо бачитися частіше! – Так,
Людмила овдовіла рано. У тридцять п’ять років вона ховала чоловіка. Синові Васі тоді шість було, за місяць сім виповнилося. Свекруха наполягла перевезти тіло сина на батьківщину. Людмила сперечатися
Валентина Сергіївна сиділа на жорсткій вокзальній лаві вже другу годину. Валіза, перев’язана старим шнуром для білизни, стояла біля ніг. Поруч сумка з банками солоних огірків, які вона везла
Юля сиділа на кухні та з задоволенням пила чай, що охолонув. Молодший, Мишко, якому було всього чотири місяці, спокійно спав у ліжечку. Старша, Катюша, їй було три, теж