Liudmila
– Такий жах, Дашо… Ми безробітні! На що ось нам тепер жити? Я це запитання і поставила начальнику, а він мені… – говорила мама, сидячи у Даші на
– Ой, мамуль, ми сьогодні так орали, слона готові з’їсти! Що в тебе сьогодні на вечерю? Пахне… нічим, — розгублено зауважила Марина. – А я думала, це ви
Дощ лив третю годину… Дорога давно перестала бути дорогою і перетворилася на жирну чорну кашу. Навігатор явно брехав і вперто вів кудись у темряву. І тут за поворотом
– Мамо, скажи їй, що ти не дозволиш! – Ірина стояла перед матір’ю, тремтячи від гніву. – Ти їй не дозволиш! Ірину так приголомшила звістка про те, що
Валерій та Аліна були дуже раді, що їхній будинок добудовано. Залишалося купити меблі, але несподівано в їхнє життя, як і життя всього світу, увійшла страшна недуга. Почався час
Ніна прокинулася о шостій ранку – як завжди. Без будильника, без причини. Просто так було заведено багато років, і організм уже не вмів інакше. Вона лежала на спині
– Це не чесно! – кричав брат. – Чому це тобі трикімнатна, а мені однушка! Ми ж рівнозначні спадкоємці! Брату підтакувала мати. А Белла думала про те, яка
– Ноги йому помий, Олено! І нігті позрізай, зовсім уже пазурі, як в орла. Тьху, дивитись гидко! Давай, ворушись трохи, чи що! Зінаїда Петрівна гидливо скривилася, кивнувши на
– Та що ж ти так вчепилася міцною хваткою в це старе?! Воно в тебе висить і годує міль! – обурено голосила сестра. – А мені заміж виходити
Ключ насилу обернувся в замку – двері нарешті відчинилися. Олена зробила крок через поріг, струшуючи з чобіт мокрий сніг. З кухні вже долинали голоси. – …ну ти подивися,