Попросив розлучення заради коханки – відповідь дружини його ошелешила
– Марино, нам треба поговорити! Сергій увійшов до кухні з текою документів. Дружина стояла спиною, помішуючи борщ. – Поговорімо, – вона не обернулася. – Я подаю на розлучення.
– Поки моїй доньці нема на що зуби вставити, ти купуєш собі дорогі іграшки? Ти сам, як вважаєш, це нормально? – Репетувала теща
– Поки моїй доньці нема на що зуби вставити, ти купуєш собі дорогі іграшки? Ти сам, як вважаєш, це нормально? – Абсолютно! Це мої гроші! Мені їх дали
– Виходить, що платитимемо ми, а квартира буде ваша? – обурилася Ліза
– Тамаро, мати мені сьогодні дзвонила. Вони з Лізою збираються в суботу до нас зайти, – повідомив Павло дружині. – На обід, чи вечерю? – Поцікавилася вона. –
– Квартира моя, кому хочу, тому й дарую! – Відрізала мати
– Це моя квартира! Кому хочу, тому й дарую! – Ах так?! — здійнявся Борис. – Тоді на нашу допомогу можеш не розраховувати! Все! Нема в мене матері!
Серце коханої…
Таксі зупинилося біля воріт цвинтаря. Хлопець, що вийшов з нього, підійшов до жінки, що торгує квітами: – Дайте мені дванадцять тюльпанів! Розрахувався і, схиливши голову, подався на сам
Дружина-лікар приймала малюка у коханки чоловіка. Фінал шокував усіх…
– Хто така Інна? Тимур завмер із філіжанкою кави в руці. На екрані його телефону світилося повідомлення: “Коханий, чекаю на тебе сьогодні о сьомій. Інна”. Карина стояла навпроти,
– Бачиш, як вийшло? Ми думали – просто листи віддаємо. А насправді – життя людині врятували…
– Тітці Катерині, знову листи принесли! – десятирічний Артем влетів у квартиру, розмахуючи стосом конвертів. – Цілу купу! Катерина Іванівна витерла руки об фартух та взяла кореспонденцію. Комунальні
Дачна лихоманка…
– Ти зовсім збожеволів? Макарони без масла третій день поспіль! Наталка жбурнула тарілку на стіл. Макарони розлетілися по клейонці. – Наталко, ну потерпи трохи. Рік всього лишилося! –
– А коли ж ти почнеш називати мене мамою, як Олена? Адже це просто слово, – не відставала жінка, обвівши гостей задоволеним поглядом. – Скажи “мама” і все. – Може й скажу, коли звикну. – Ось зараз і скажи! На честь мого ювілею. Ну? – Наполягала свекруха
Валентина готувалася до свого шістдесятиріччя цілий місяць. Замовила торт у гарній кондитерській, купила нову сукню та зробила укладання в салоні. У квартирі зібралася вся рідня – племінники, сестри,
– Я вже була доброю і мало не опинилася на вулиці! – Обурено сказала Яна
У двері подзвонили рівно о дванадцятій годині дня, у суботу. Яна навіть не стала дивитись у вічко, вона знала, хто стоїть з того боку дверей, тому одразу відчинила

You cannot copy content of this page