Головна

Liudmila

– Це все монтаж! – свекруха зробила обурене обличчя. – Якби ж … Це запис із сусідського реєстратора, – я підібгала губи. – Ну, і що такого?! – верескливо спитала вона. – Я просто їздила в аптеку! Це що, злочин? – Це не злочин, – чоловік тепер теж насупився. – Але чому ти приховала від нас, що в’їхала у щось…
Життєві історії 0
– Хто розбив мою машину? – я не вірила своїм очам. Мені ніхто не відповів. Ще б пак. Адже я стояла на подвір’ї одна і дивилася на своє
– Я думала, що ми сестри, а ти через якісь сім тисяч готова виставити мене на ганьбу! Ти знаєш, що ця Даша майже всім нашим знайомим роздзвонила, що я ошуканка і мало не злодійка? А я ж можу сказати, що і гроші, і цей пакет з її лахами тобі передала, і що це ти брешеш
Життєві історії 0
Лариса поклала сина спати й сіла перед телевізором із кухлем чаю. Сьогодні очікувався тихий вечір. Її чоловік – Арсеній – учора поїхав у відрядження. Повернеться дня за три.
– Дівчата, ну це ж просто сварка… – Просто сварка? – Оксана навіть засміялася. – Віро, прокинься! Це дзвіночок! Перший, але не останній. Ми вже це проходили!
Життєві історії 0
– Дивись, яку красу знайшла! – Віра витягла з пакета коробку з гірляндою і потрясла перед носом Кирила. Чоловік відірвався від телефону, ковзнув поглядом на упаковку. – Угу.
– Михайле, вам час. Я вам радив би до лікаря зайти. Серце перевірити. – А що не так із моїм серцем? – Мені здається, що у вас його немає!
Життєві історії 0
Чаку було зовсім не зрозуміло, чому двері під’їзду, через які вони стільки разів поверталися з прогулянки – зачинені. Він сидів навпроти обшарпаних коричневих дверей. – Може, все-таки помилився?
– Мені соромно брати тебе на бенкет! – Сказав чоловік. За годину вся еліта дивилася тільки на його «сіру мишу»
Життєві історії 0
– Мені соромно брати тебе на бенкет, – Денис навіть не підняв очей від телефону. – Там будуть люди. Нормальні люди. Надія стояла біля холодильника із пакетом молока
Дружина зібрала речі та зникла у невідомому напрямку
Життєві історії 0
– Досить вдавати святу. Все налагодиться. Жінки ж відхідливі, покричить та заспокоїться. Головне – мети досягнуто. У нас є син, рід продовжується. Діна промовчала. – Гошо, – Діна
– Господи, та у нас же своїх троє!
Життєві історії 0
– Господи, та у нас же своїх троє! Настя тяжко сіла на диван. Схопилася за голову. Федір похмуро, спідлоба глянув на неї. – То що мені тепер зробити?
– Так, все, годі! – Суворо сказала мати. – Припини цей концерт! І припини наїжджати на Віктора. Якщо щось не подобається, двері завжди відчинені. Іди, куди хочеш. Або шануй мій вибір
Життєві історії 0
– Він тебе дурить, мамо! – я кричала в слухавку так сильно, що дочка у мене на руках злякано здригнулася і заплакала. – Ну, як ти можеш бути
– Господи, доню… Ну що ж ти… Я ж казала… – зітхнувши, сказала мати, обійнявши Олену. – Ну що ж, не хвилюйся. Гультяїв на всіх вистачить, – пожартувала вона. – Багато хто сидить, чекає на своїх принцес на білому коні. Ще стількох втішити, одягнути та відмити треба. – Ні, мамо, дякую, – зі сміхом відповіла Олена. – Я більше не займаюся визволенням принців від синіх зміїв
Життєві історії 0
– Оленко, ти мене вибач звичайно, ти насправді свята людина… – Ага. Тільки ось заміж ти береш не святу мене, а Олю, яка зрадила тебе і розтоптала! Чому?
– Дочці допомагаєш, ось нехай вона тебе потім і витягує! Тепер у мене своя сім’я. Ти й так мене підставила перед самим весіллям. – Це було зроблено спеціально, твоя дружина повинна знати, що ти завжди допомагатимеш сім’ї!
Життєві історії 0
Олександра повернулася з роботи та зібралася готувати вечерю. Несподівано пролунав дзвінок у двері, на порозі стояла свекруха. – Проходьте, Ганно Іванівно. У вас щось сталося? – Чому сталося?

You cannot copy content of this page