Liudmila

Вона лежала без руху, втупившись у стелю, і слухала, як втретє за вечір на тумбочці за ліжком задзвонив телефон чоловіка. Цей наполегливий, пронизливий дзвінок здавався їй зловісним провісником

Ірина відкрила банківську програму і дивилася в екран. Мінус п’ятнадцять тисяч на місяць. Знову. Вона взяла блокнот, почала рахувати. Марк увійшов до кімнати, побачив дружину за розрахунками. –

– Пробач, Сергію, але я… закохався у твою дружину. Він сказав це, дивлячись кудись убік. Здавалося, слова вириваються назовні проти його власної волі. Сергій завмер. На його обличчі

– Це ти – мати нікчемна! Ось у Грицька вдома чистота та порядок! А в нас – вічний бардак! Віра завмерла з тарілкою в руках. Слова чоловіка шкрябали

– Наталю, ви Людці сукню вже купили? – Запитав Василь дружину. – Купили. Ще того тижня, – відповіла вона. – І туфлі, і фату, і все інше купили?

Наталія Яківна чекала на пенсію, постійно виглядала у вікно, але Валентини так і не було. Сталося щось, а може, дату пенсії перенесли. Валя завжди була пунктуальною, молодою, –

– Відстань ти від мене! Я одружуватися з тобою не обіцяв! І взагалі, я і знати не знаю, чия це дитина! А може, й не моя зовсім? –

Юрко лежав із заплющеними очима. Я знала, що він не спить. Минуло два тижні, як його привезли з обласної лікарні. Але жодного разу в темний час доби він

– Завтра нас викликають до школи! – дружина кидає сумку і втомлено сідає на лаву у передпокої. – Що трапилося? – Запитую. – Твій син знову завинив! Я

– Віра, дитинко, я тут подумала, – приголомшила мене свекруха. – Навіщо нам взагалі ця квартира у місті? Дивись, яка краса за містом! – Помідори свої, огірки свої!