Liudmila

– Ну ось звідки в їхньому селищі взятися такій крутій машині? Тамара стояла біля вікна, притримуючи фіранку, і не вірила власним очам. До її хвіртки підкочував темний, блискучий,

Марійка спочатку в дитячому будинку весь час плакала. Вона стояла біля вікна і чекала на маму. Дівчинка не вірила, що її мама залишила назавжди, і довгий час десь

– Так! Щодо весілля. Воно ж… може й не відбутися, – ухильно відповів він, заходячи здалеку. – Як не відбутися? – Сплеснула руками Ніна. – Посварилися, так? Та

– Ти рідну сестру хочеш здати? – обурилася мати. – Поки що про це не йдеться, – сухо сказала я. – Поки що? – перепитала мати. – А

– Мамо, я не зрозуміла, які шпалери? Катя говорила телефоном і втомлено опустилася на табуретку. За вікном червень, сонце, але настрою це не додавало. – Блакитні з волошками.

Ранкове сонце пробивалося крізь жалюзі, малюючи смужки на кухонному столі. Віка налила свіжозварену каву в улюблений кухоль чоловіка – високий, керамічний, з тріщинкою на обідку. Поруч поставила тарілку

Варя із донькою вийшли з автобуса на краю села. Крізь сірі снігові хмари пробивалося сонце, мороз пощипував щоки, а від білого снігу так сліпило очі, що Іринка заплющила

Мати пахла черствим хлібом та ліками. Для Дениса цей запах давно став дратівливим чинником. Щоразу, коли він заходив у її маленьку хрущовку, йому хотілося якнайшвидше вимити руки. Вона

– Валю, ти не розумієш! Він же один, зовсім один! – Сергій дивився на мене так, ніби я запропонувала вигнати на вулицю беззахисне кошеня. – Я розумію, –

Олена відклала телефон і дивилася в одну крапку. Щойно мама приголомшила новиною: молодша сестра Каріна зібралася підкорювати столицю. Нібито в інститут вступати. – Ну і нехай їде, –