Liudmila

– Мамо, готуйся гостей зустрічати! – радісно крикнув син у слухавку. – Ми завтра приїжджаємо! Усією родиною! – Дімо, правда, чи що? – Єлизавета Матвіївна навіть присіла на

Василь гидливо відсунув від себе тарілку з пловом і процідив: – Знову пересушила м’ясо, Тетяно, це просто неповага до мого хворого шлунка. Чоловік сидів навпроти мене у своєму

Був червень. Наталя Миколаївна стояла посеред зарослої ділянки й почувалася зайвою на своїй землі. Трава була вище колін, малина перекинулася через доріжки, а старий яблуневий сад перетворився на

– Сюди розкладний диван Іллюші стане, а біля вікна поставимо ліжечко для малої, – металева рулетка з тріском згорнулася в руках Ольги Миколаївни. Вона по-господарськи окинула поглядом свіжі

– Знову півтори тисячі за зміну? – перерахувавши купюри, Софія невдоволено подивилася на Дмитра. – А скільки, на твою думку, я мав привезти? – пирхнув чоловік, роздратовано шпурнувши

Настя відчинила двері до квартири і одразу побачила чужі кросівки та туфлі свекрухи. Михайло сидів на кухні разом із матір’ю та старшим братом. Напевно, вони про щось  розмовляли,

– Значить, розлучення? Добре, – сказала я і повернулася назад до плити. На сковороді тихо пострілювала олія, цибуля золотилася, пахло домашніми котлетами. Звичайний вечір вівторка. Вадим стояв біля

Тимофій і Настя були одружені лише пів року. Ще не всі звички один одного були вивчені, але деякі вже починали бісити. Тимофій був непоганим хлопцем: добрим, дбайливим, працьовитим.

Про Настю з дитинства говорили, що у неї шила в одному місці – ніколи вона не відрізнялася посидючістю. Жоден шкільний, а потім університетський захід не обходився без неї.

Світлана після школи поїхала вчитися. Мати вмовляла її залишитись у рідному містечку, у них коледж є, можна і на кухаря вступити чи на швачку. Великого вибору не було.