Liudmila

– Марія?! – Ернест не міг повірити власним очам. – Що ти тут… Що ти робиш? – його червоне від напруження обличчя раптом стало білим, як крейда, мабуть,

Відчинивши двері, Марина почула голос Єгора. Вона спочатку зраділа, а потім раптом побіліла і почала хапати ротом повітря. Чоловік із кимось розмовляв. І цей хтось був жіночої статі.

– Дарино, – сказав Андрій увечері в четвер, – на неділю нічого не плануй. Батьки запрошують нас о другій годині на сімейний обід. – Тільки нас? – Ні.

– Лєро, бабцю свою я скоро в притулок відправлю, вона все одно майже нічого не розуміє, а ти до мене тоді переїжджай! – умовляв Роман свою нову подружку.

– Мамо, я ж тебе просила не давати Єгору телефон! Невже так важко виконати моє прохання? Світлана ходила з кута в кут і зі злістю збирала з підлоги

– Лідіє Петрівно, супчик остигає! – Я мало не грюкнула кришкою каструлі, але втрималася. Чим слабша вона стає, тим міцніше тримає мене поглядом. Мені здається, якби погляди дряпалися

– Слухай, зятю, без зайвих слів, – сказав тесть, поклавши на стіл щільну пачку купюр. Він подивився мені просто в очі, ніби оцінював не людину, а товар. –

– Привіт, кохана, втомилася сьогодні? – Запитав Михайло, допомагаючи дружині зняти пальто та чоботи. – Є трохи, – відповіла Ольга. – Ще й голова сьогодні якась важка. Не

Ганна дивилася на екран банківського додатка і рахувала в умі. Тридцять тисяч замість двухсот. Де решта грошей? Максим порався на кухні, гримів посудом і щось бурмотів собі під

– Чесно! Набридла вже ця твоя тітка, гірше за парену редьку. Що ти її пускаєш, та ще й годуєш? Довго вона у нас вештатиметься? Костянтин вийшов із кімнати,