Liudmila

– Валеро, мені наснився сон, – сказала чоловікові Галина, – мені та літня жінка сказала, що нам у село треба переїхати. Туди, де є церква. – Валеро, сон

– Ти хочеш сказати, що здивована? – Усміхнувся чоловік, дивлячись на Катю. – А, на твою думку, ця заява нормальна? – Запитала дружина. Артем тільки-но повідомив їй, що

Коли всі, хто прийшов попрощатися, розійшлися по хатах, біля свіжої могили залишився лише Федір. Він довго стояв у тиші, потім ступив уперед, торкнувся дерев’яного хреста і тихо промовив:

Голос свекра, Миколи Івановича, гримів так, що здавалося, стіни затремтять. Марина стояла біля раковини, миючи посуд, і відчувала, як усередині все закипає. Вона тільки вчора приїхала до свекрів

– Олено, ти не їдеш, – голос Дмитра був твердим, майже роздратованим, коли він зав’язував краватку перед дзеркалом. – Це мамин ювілей, там лише рідня. Олена завмерла, тримаючи

Все життя Олена прожила поряд з матір’ю Наталією Сергіївною та батьком Андрієм Володимировичем. Навіть ставши дорослою дівчиною, вона продовжила мешкати разом з батьками в тихій столичній квартирі. Єдиної

– Ти що твориш? З глузду з’їхав? – Віра схопила чоловіка за руку. Вона була готова мало не плакати. Льоша заморгав і витріщився на дружину невинними очима, ніби

– Та не буду я ці відходи їсти! – випалила Віка, відсуваючи тарілку з м’ясом по-французьки. – Суші там, чи тирамісу немає, чи що? Я завмерла, тримаючи ложку

Батька свого Арина не знала і ніколи не бачила, він зник ще до її появи. Звичайно, дівчинка питала про нього матір, але та тільки хмурилася і веліла займатися

– Я хочу розлучитись, – сказала Ірина досить буденним тоном. Вона стояла спиною до нього, ніби за вікном відбувалося щось важливіше за їхнє спільне життя. Андрій навіть не