Liudmila

Олена мало не пролила каву на блузку, коли почула слово “спадщина”. Дзвонила якась жінка, представилася нотаріусом. – Лідія Іванівна Волкова, ваша тітка? – Тьотя Ліда? Але ж ми…

Поліну життя не ляскало, воно шмагало її з розмаху, випробовуючи на міцність. Під його стусанами жінка то гнулась, схиляючись до землі, як верба на вітрі, то гордо випростувалася,

– Ні, зачекайте… Ви, здається, щось переплутали. Тому що у мого батька немає дружини… Він… – промовила Інга трохи розгублено. – Нічого я не переплутала. Просто ти не

– Ліка, привіт! – Почула Анжеліка, виходячи з крамниці з сумкою продуктів. Вона обернулася і побачила свою університетську приятельку Віку. – Кажуть, що ти в суботу на весіллі

– Була в нас у Заріччі Любов, а по-простому – Любка. Жінка видна, голосиста, працювала на пошті – всі новини перша знала, всі посилки на імена пам’ятала. –

– Тату, мені потрібна твоя допомога… – Максим протиснувся до кабінету і майже пошепки промовив ці слова. Володимир Петрович відірвався від екрана, зняв окуляри, уважно подивився на сина.

– Мамуль, а я на городі у тебе перець бачила: він гіркий, чи який? Дай мені, будь ласка, пару штук, тільки червоних, стиглих прям. Оля такими безневинними очима

– Квартиру отримає той, хто перший матиме сім’ю, – бабуся примружилася й окинула поглядом присутніх. – Але тільки не аби з ким. Це вам не перегони. Уся сім’я

– Ти її не впізнаєш! Її ніби підмінили після весілля! Ходить вся така пихата, ну прямо царівна! І то їй не так, і це не так. І Вітьку

Пригнічений Василько повільно брів зі школи, – закінчився його перший навчальний рік. Вчителька видала табель і, як він і припускав, по письму красувалася жирна «3». – Так, –