Liudmila
– Галино, накривай на стіл! – гаркнув чоловік, ледве встигнувши переступити поріг квартири. – Біжу-біжу, – заметушилася дружина навколо чоловіка. – Що за помиї ти мені тут підсовуєш?
– Все, що я заробила до шлюбу, не стосується вашого сина, Ірино Миколаївно! – впевнено сказала невістка. – Оленко, але ти зрозумій, сім’я – це ж спільне все
– Мамо, що знову за драматична вистава? – Ірина кинула сумку на стілець, свердлячи поглядом свою матір. Тамара Сергіївна спокійно, не підводячи голови, перевернула пиріжок на пательні, й
– Що тобі знову треба? – гаркнула в слухавку Ольга, коли їй в котрий раз зателефонував колишній чоловік. – Там моя мама хотіла до тебе заїхати сьогодні, речі
– Поки ти будеш за бабусею доглядати, ми в нашій квартирі поживемо, – говорив Василь матері, яка збирала речі. – Просто у батьків Віки справді мало місця, а
Володя відчинив двері своїм ключем, і в коридорі відразу спробував носом втягнути в себе якнайбільше повітря. Їжею не пахло. Пахло духами. Аромат цей був Володі знайомий. – Я
Анатолій не ночував удома вже кілька днів, і таке було не вперше. Але й скандалу він також не боявся. Покричить дружина, пару випустить, і перестане. Нікуди не дінеться.
– Все, я так більше не можу! – Лариса зневажливо дивилася на чоловіка, – жодного дня жити з тобою більше не буду! – Ой, налякала, – посміхнувся Михайло,
Світлана повільно брела по засніженій вулиці, та котила попереду візок з маленьким Антоном. Кожен крок давався молодій жінці важко, ніби весь світ впав на її плечі. Світлані було
– Пакуй валізи! – Голос Олега пролунав так голосно, що Ірина здригнулася. Вона стояла посеред вітальні, тримаючи в руках чисті рушники. Слова чоловіка звучали так, ніби то був