Liudmila

Їхати до колишньої дружини Миколі категорично не хотілося, проте тон Катерини телефоном його заінтригував. Він давно не чув, щоб вона так солодко муркотіла. «Цікаво, що вона задумала? –

– Господи, я – безхатько! – ридала Ніна Петрівна на кухні подруги Каті. – На старості років залишилася без квартири! – А я тебе попереджала, – примовляла Катя.

– Не любить тебе чоловік давно, інша в нього на серці, – ворожка у різноколірній хустці пильно дивилася на Олександру чорними, як ніч очима. – Пів року вже!

– І що ж у твоєму розумінні не помиї? – Та все, що ти не готуєш! Гуляш із яловичини хоча б зроби! Дістали вже котлети з макаронами. Мая

– Чого вона дзвонила? – Невдоволено запитав у дружини Микола Олександрович. – Зайти хотіла, – також похмуро відповіла Ольга Петрівна. – Якась важлива справа в неї. – Нема

– Ти з глузду з’їхав! – Вона моя дочка! – А це моя квартира! – відповіла Інна. – Ми не чужі люди, маємо допомагати один одному! – Знову

Ганна Федорівна увійшла у крамницю. Всі, хто там знаходився, відразу змовкли. Вона підійшла до прилавка: – Одну хлібину хліба, і макарони. Продавчиня кинула перед нею те, що жінка

– Вітаю з появою доньки, Рито, – радісно щебетала подруга Настя, і заглядала в ліжечко, де спала крихітна дівчинка. – Дякую, Насте, дякую. Нарешті і я стала щасливою

– Віталію, до нас у місто знову приїхали твої далекі родичі, – спантеличено сказала Лілія В’ячеславівна, повернувшись із роботи додому. – Вони начебто шукають тут тимчасове житло. Квартиру

Ніколи ще Олена Петрівна не почувала себе такою винною. Але тут справа була навіть не в почутті провини, чи незручності перед дочкою та онуками, а в тому, що