Liudmila

Раїса Вікторівна вимкнула телевізор і потерла очі. Вона хотіла прилягти й трохи відпочити перед вечірньою поливкою городу, але хтось постукав у двері. Невже Любка, сусідка, знову втекла від

– А непогано ти влаштувалася, дивлюся, – зло примружилася Віра Іванівна, – Чоловік цілодобово працює, а вона сидить собі вдома, та спиногризів плодить. Гості завмерли. Подібну виставу навряд

Я увійшла до квартири й мало не спіткнулася про перешкоду на своєму шляху, яку я вчасно помітила. Я спочатку вирішила, що чоловік чи діти кинули на моєму шляху

– Знаєш що, моя люба, я чужу дитину годувати не маю наміру! Нагуляла? От і виховуй сама, а я подаю на розлучення. – Тихо і злісно карбуючи слова,

– Катю, ну так що, ти залишаєшся? Одній не сумно буде? – Та нічого… А куди мені їхати? Може, синок телефоном привітає, чи дочка. У них зараз справ

Ми з чоловіком недавно придбали своє житло. Поки будинок добудовувався, встигли пожити із мамою чоловіка. Жили непогано. Єдине, через що траплялися дрібні сварки, це роли. Іноді ліньки було

Як шкода, що ти не зможеш разом із нами відзначити день народження сина, – сумно промовила я. – Ну що вдієш, не звільнятися ж мені тепер через це?

– Сиди у своїй кімнаті й не відсвічуй, – сердито сказав Григорій пасинку Ромці. – У мене гості, а ти тут зі своїми бутербродами шастаєш коридором. Пальто людині

– Ну то що, доню, мене до себе жити візьмете? – приголомшила мене мати. – До себе? Навіщо? – Здивовано перепитала я, яка буквально пів року тому вийшла

– Мати моя зовсім з розуму вижила. Прикинь, у сорок два роки одружуватися зібралася. Пора б уже про старість подумати, а вона під вінець, – я виплюнула жуйку