– Віка, ти з мене знущаєшся? Так? Що я тобі казала? Га? – свекруха підлетіла до Вікторії й вихопила у неї з рук флакончик із духами
– Віка, ти з мене знущаєшся? Так? Що я тобі казала? Га? – свекруха підлетіла до Вікторії й вихопила у неї з рук флакончик із духами. – Лідіє
– Не можеш допомогти сім’ї – шукай собі інше житло! – Незворушно гаркнув син
– Мамо, ну яка відмова? Тобі сто відсотків схвалять, я дізнавався. База чиста, пенсія стабільна. Валя вимкнула конфорку під каструлею з супом, насухо витерла долоні об кухонний фартух
– Каріно, якщо ти хочеш ковбасу, ти можеш піти та купити її. У чому річ? Магазин працює з шостої. Дочка ображено підібгала губи. – У нас все спільне! Виходить, ви з татом обділили нашу сім’ю! Ми цю ковбасу навіть спробувати не встигли. Ви все з’їли!
– Мамо, а де ковбаска? Вчора ще шматок був у холодильнику? І сир… Яна видихнула і спробувала заспокоїтись. Каріна стояла біля холодильника і чекала на відповідь, а Яні
– Я не канючу! Я беру своє! Все спільно нажите – навпіл! Тож готуй грошики! – Незворушно гаркнув колишній
– Губу розкоти назад, інвесторе! – Ніна сказала це рівно, але Даша за стійкою адміністратора все одно здригнулася і вдала, що дуже захоплена перерахунком паперових серветок. У перукарні
– Ти в наш будинок голотою прийшла, голотою і підеш! І твій малий нам не потрібен! – ці слова свекрухи досі дзвенять у мене у вухах, коли настають перші зимові заморозки
– Ти в наш будинок голотою прийшла, голотою і підеш! І твій малий нам не потрібен! – ці слова свекрухи досі дзвенять у мене у вухах, коли настають
– А ти що, Надюшо, зі своїм розлучилася, чи що? – спитала мене продавчиня. – Тіпун тобі на язик! З чого б це? – у мене серце тьохнуло. – А чого він тоді з твоєю сестрою живе? З Любкою? – З Любкою? Андрій? – я мало свідомість там не втратила
– Ти глянь на нього! Надіє, невже це твій рівень? За тобою ж у школі такі хлопчаки бігали. І Микола Шевченко, і Олег Линник. А цей… сухар. Ну
– У Дмитра знову проблеми! – Промимрив Ігор Петрович. – І до чого тут ми? – Запитала Валентина. – Дачу можна продати. Зараз саме сезон. – Мою дачу?
Валентина Сергіївна почула про продаж дачі у четвер увечері, коли мила кухоль після чаю. Ігор Петрович сидів за столом, смикав у руках квитанцію за світло і довго не
– Мені лише двадцять один рік! Я хочу жити, як раніше… – Нічого було приводити малюка на світ божий! – не стримавшись, випалила Наталя Петрівна. – Я казала, а ти мене слухати не стала… тепер ось, пожинай свої плоди…
Лариса пішла з батьківського дому у вісімнадцять років, вирішивши жити самостійно. Наталя Петрівна сильно переживала і намагалася наставити дівчину на правильний шлях, але та упиралася у своєму бажанні
– Брат просив відмовитися від частки «по совісті». Але совість чомусь була потрібна тільки від мене
Після того, як мама пішла із життя, її квартира стала ніби чужою. Той самий коридор з облізлим кутом біля дверей, та сама шафа, де ще висіли її пальта,
– Ось тебе, Катерино, за твій шкідливий характер, доля й покарала! Ні чоловіка у тебе, ні дітей! Просочишся ти злістю та заздрістю і залишишся на старості років одна,- пророкувала їй мати
Катя закінчила чистити картоплю і, відклавши ніж, сказала матері: – Мамо, я у вихідні з’їжджаю від вас. – З’їжджаєш? Куди? – Не зрозуміла мама. – Житиму окремо, –

You cannot copy content of this page