Liudmila
– Мамо, ну куди я тебе заберу? Як ти собі це уявляєш? Тісно у нас, чого тобі вдома не живеться, не стара ще, всього шістдесят з маленьким хвостиком.
– Я сама візьмуся за цю справу! Сама, бо на Колю немає жодної надії. Так і буде мене сніданками годувати. А мені вже тридцять два! – Ще років
Ірина вкотре переставила тарілки на столі. От же нісенітниця яка – двадцять п’ять років прожили, а вона досі хвилюється, коли накриває для чоловіка святкову вечерю. Хоча, яка вона
– Мамо, про себе подумай! Навіщо ти там усе літо горбатишся? А витрати які? Та за ці гроші можна тонну овочів купити. – Васю, припини, – заливалася слізьми
– Олю, ну що ти, як маленька? Ми ж сім’я! А в сім’ї все спільне, – Віктор говорив м’яко, майже ласкаво, але в очах його завмер холодний розрахунок.
– Бабусю, привіт! Спиш знову, чи що? Артем із шумом увалився в тиху затишну квартиру Катерини Миколаївни, заносячи з собою морозну свіжість. Молодий, сильний, міцний красень правнук, був
– Як ти це мені поясниш? Як? Чоловік їй практично, як кошеняті, тицяв в обличчя екран телефону, в якому відображався додаток всім відомого сайту знайомств. Там відображалася її
– Ой, все, Людко, не можу, – Катя сиділа за столом у невеликому ресторанчику, обхопивши голову руками. – Якби ти знала, як він мене дістав, цей Павлик! Бачити
– Ну що, Надія Яківно, прощатимемося? – Сказала Алевтина своїй старенькій сусідці. – Ось уже машина під’їхала, завантажуватимемося, переїжджаємо, трикімнатна тепер у нас буде. Діти та онуки в
Світлана Василівна стояла біля дзеркала у ванній кімнаті й міркувала над тим, як краще подати прохання своїй невістці Ірині. Вона знала, що це буде не просто, адже стосунки