Liudmila

Осінній вітер гнав по небу рвані хмари, а дорога в садове товариство, і так не подарунок, перетворилася на в’язке місиво. – Як трактор не застряг – диво, –

– Ти на мене голос не підвищуй! – закричала мати. – Ти вважаєш мене симулянткою? Ти думаєш, я від хорошого життя пластом лежу? Тобі аби спихнути на мене

Наприкінці жовтня, пізно ввечері, Лариса вовтузилася біля плити, коли чоловік зайшов на кухню з таким виглядом, ніби зібрався озвучити указ президента. У руці телефон, очі в підлогу, в

– Лізо, ти пам’ятаєш, що у мами за місяць ювілей? – Запитав чоловік. – Пам’ятаю. Двадцятого червня, – відповіла вона. – Аліса дзвонила. Вона пропонує скинутися на добрий

– Тату, а ти… ти ж у лікарні маєш бути? У кардіології? – Олена стояла у передпокої, не знімаючи пальта. Сумка з апельсинами і якимись заморськими делікатесами випала

Ганна виросла на макаронах із сосисками, яєчні та бутербродах із ковбасою. Ні, мама, звичайно, готувала й інші речі – варила суп із пакетика, смажила котлети з покупного фаршу,

– Ти ж приїдеш на моє весілля? Не пропустиш? Скажи, що приїдеш, або я все перенесу сьогодні ж! – Запитала Олена. Ірина розсміялася, відкинувшись на спинку офісного крісла

Все почалося з холодильника. Тамара відкладала на нього три місяці – не тому, що грошей не було зовсім, а тому, що гроші завжди кудись ішли. У лютому Геннадій

– Ларисо, відчиняй! Я знаю, ти вдома. Скільки нас можна на порозі тримати! – гучний голос вирвав Ларису зі сну. Вона лежала, не розуміючи, де знаходиться і котра

У дверному отворі з’явився Єгор. Гострі плечі під розтягнутою футболкою, баси в розхлябаних навушниках, подряпини на щоці. Музика грала так голосно, що вона чула ці бум, бум, бум.