Liudmila

– Ти, тату, більше до нас не приходь! А то коли ти йдеш, мама завжди плакати починає. І плаче аж до ранку. – Я засну, прокинуся, знову засну

– Сусідка мені рідніша за тебе, – кинула мати й різко поклала слухавку. Ганна застигла посеред своєї кухні, стискаючи телефон так міцно, ніби хотіла розчавити його в долоні.

У сусідній кімнаті брязнуло щось тендітне. Впустивши каструлю, Алевтина рвонула туди. Внучок стояв посеред кімнати, розгублено дивлячись на уламки розбитої родинної вази. – Що ти накоїв?! – зойкнула

– Подаю на розлучення! – Оголосив чоловік. Хвилиною раніше Михайло підвівся із-за святкового столу, похитнувся трохи від вжитого, й обвів поглядом притихлих гостей. Він був явно задоволений, що

– Немає у мене часу тобі допомагати! – Вигукнув син. – І взагалі! Ти ж сама все це робила! Тобі подобається вовтузитися з огірками-помідорами, ну от і вовтузься

– Я не купуватиму машину для твого батька! – Відрізала я. – Нехай сам збирає, підробіток шукає, кредит бере. – Олено, ну скажи мені чесно, як людині, з

Коли Федір прийшов додому, у квартирі було тихо. Його дружина, Світлана, ще з ранку попередила, що сьогодні затримається на роботі – керівництво вирішило провести позачергову ревізію. Він зайшов

Павло часто згадував той день. Намагався забути, але спогади завжди виникали зненацька. Пашка сидів на кухні і їв картоплю, яку щойно сам зварив. Їв без хліба та навіть

Дівчина років вісімнадцяти, зіщулившись, тупцювала біля крихітного будинку на відшибі містечка. Зігріваючи замерзлі руки диханням, вона озиралася на всі боки, не наважуючись увійти. Ліхтарів у цьому районі зроду

Коли у Люди підійшов термін і вона потрапила в лікарню, Василь був у черговому рейсі. За кілька днів, не заїжджаючи додому, він одразу ж поїхав туди, але там