– Ми все одно зустрічатимемося! – Ага, зараз, – Гліб Юхимович розстебнув комір сорочки. – Моїй доньці бабій не потрібен! А мені – такий зять! – Чесно кажучи, і я від такого майбутнього тестя не в захваті
– Загалом, так, Аркадію, – Гліб Юхимович поклав на стіл ручку та чистий аркуш паперу, – пиши заяву про звільнення за власним бажанням. Прямо тут і зараз. –
– Якби ми всіх слухали, то й життя інше вийшло б, не наше…
Едік і Настя подали заяву до РАЦСу через місяць після знайомства, а потім і родичів повідомили. Родина Едуарда була великою, крім нього, три сестри та два брати, він
– Тобто, я тобі ще дякую повинна сказати?! – Ну, не дякую, але, Ань, це перебір! Ти надто сильно трясешся над Микитою. Усі діти через це проходять, це нормально
– У неї що, вітрянка?! Ви збожеволіли? Я ж при надії! – Та не бійся! У неї вже третій день, як температури немає. Лікар сказала, що вона вже
– Ви не повинні були робити синові такий дорогий подарунок, – підсумувала теща
Ранок у родині Миколаєвих почався пізно: першою близько десятої підійнялася Віка, Олег – її чоловік – з’явився на кухні хвилин за двадцять, прийшовши на запах свіжозвареної кави. Їхній
– Цей брудний блохастик зробив калюжу на підлозі, я в неї наступила! Довелося викинути його! – Негайно поверни кошеня додому, на вулиці мороз, воно не виживе! – Закричав у слухавку Сергій і почув у відповідь: – Ага! Зараз! Розбіглася!
Знову грюкнули пружні двері, впустивши в під’їзд порцію колючого, холодного повітря. Кошеня здригнулося і вже притулилося до батареї опалення. Вона являла собою два ряди тонких пластин, нанизаних на
– Подарував квартиру? – Перепитала дружина. – Ту саму, двокімнатну на Лобановського? – Ну, так. Тепер у сина є власне житло. Більше не винайматиме цю дорогу студію
Валентина, зручно влаштувавшись на дивані, сплачувала рахунки за комунальні послуги. Електрика, газ, квартплата – все подорожчало. Вона, як і зазвичай, підраховувала на калькуляторі загальну суму, коли чоловік увійшов
– Цікаво виходить! Здоровому – тобі сім’я не потрібна! Занедужав – одразу все зрозумів…
Тамара сиділа на кухні й перебирала квасолю, коли чоловік увійшов з якоюсь рішучістю в ході. За тридцять п’ять років спільного життя вона навчилася визначати його настрій по звуку
– Вона ж покинула мене, відмовилася від мене, понад двадцять років не цікавилася мною! То які до мене претензії? – Так тобі й треба, “мамо”…
– Мамо, тобі знову дзвонять, – пролунав голос Матвія за спиною Тетяни. – Хто дзвонить? – Тетяна повернула голову до сина. – Не знаю, – син знизав плечима.
– Олю, я прийшов! – А ось і подруга прийшла! А засмагла як! Ви ж, як дві шоколадки. Ось кого я не сподівався побачити, то це тебе Антоне. Стільки років разом служили, а ти з моєю дружиною…
Аркадій їхав на дачу, тепер уже його дачу. Батьки покійні: спочатку мати пішла із життя, за нею тато. Рік видався для чоловіка сумним. Усіх втратив майже разом. Сім’я
Все не як у людей…
– Валеріє, ти ще вдома? – Люда заглянула у ванну, де старша сестра укладала волосся перед роботою. – Звісно, ​​вдома! Це у вас, у зв’язківців, все, не як

You cannot copy content of this page