Свою любов Таня зустріла пізно. Всі подружки вже заміж вискочили, а вона вчилася і протилежною статтю не цікавилася. Після поглинула робота. Ось там вона і зустріла його. Точніше не зустріла, він там на неї звалився в прямому сенсі слова.
Вона несла на підпис документи своєму начальнику, поспішала і не помітила на своєму шляху драбину. Сходи похитнулася, і зверху впав чоловік, якого вона обсипала купою листків.
-Так, невдало день починається, – прозвучав голос з-під купи паперів. Потираючи гулю на голові, на підлозі сидів молодий чоловік.
– Ви мене вибачте, я не помітила, поспішала дуже … Вам боляче? – говорила Таня, намагаючись швидко зібрати папери.
– Даремно я так засмутився, день щасливий. Коли ще я міг би познайомитися з такою прекрасною дівчиною неземної краси.– Ви мене змушуєте чераоніти, – прошепотіла Таня. – Ні, це правда. Ви прекрасні! Я готовий хоч сто разів звалитися зі сходів, якщо поруч будете ви. Мене звати Микола. А вас? – Таня, Тетяна. Я спішу. Вибачте, – і дівчина, зібравши папки і листи паперу, швидко пішла.
Увечері після роботи Тетяна вийшла на вулицю. Вона зіщулилася від холоду. Починав накрапати дощ.
Раптом з’явився Микола. Він розкрив над дівчиною парасольку і простягнув букет квітів.
Так вони і познайомилися. Микола залицявся красиво. Квіти, сюрпризики, подарунки … Через півроку вони зіграли весілля.
Через рік з’явився первісток, синочок Ромка. Тетяна з головою поринула в турботи за сином. Все було б добре, але під час вагітності Тетяна набрала вагу. Невелика повнота їй навіть йшла.
Турбот і клопотів у Тані додалося. У будинку три чоловіки, від двох не можна відійти ні на хвилину. Ромка активний, надрухомий хлопчисько. Ні дня не обходиться без падінь і шишок. За ним увага потрібна. Андрійко спокійний, але дуже часто хворіє. Всіма дитячими хворобами перехворів.
Таня не вийшла на роботу з декретної. Присвятила себе синам. На той час у Миколи була своя невелика компанія по ремонту комп’ютерної техніки. Він і запропонував Тані сидіти вдома, ростити синів. Так працювати б і не вийшло, молодший постійно хворів. А якому роботодавцю сподобається вічна відсутність співробітника?
Тані подобалося вдома. Турбот було багато. Як білка в колесі крутилася, щоб вдома було затишно. Завжди смачна їжа, чистота і затишок. За клопотами Таня не помітила, як поправилась ще. Пробувала скинути зайві кілограми, тільки все без толку, ще більше після набирала. В її роду всі жінки були повними. Бабуся Галя, у якої Таня проводила в дитинстві канікули в селі, була дуже повненькою, навіть пишалася цим:
Таня і не помітила, як чоловік став віддалятися. Той рік видався особливо важким. Коля пропадав на роботі, став їздити у відрядження. Таня не здогадалася, що ніяких поїздок в інші міста не було. Ніколи було їй за чоловіком стежити. До неї він ставився як і раніше, жартував, обіймав, дарував подарунки. Одного разу він не прийшов з роботи. Пізно ввечері пролунав дзвінок:
– Не чекай мене. Завтра все поясню. Свою любов Таня зустріла пізно. Всі подружки вже заміж вискочили, а вона вчилася і протилежною статтю не цікавилася. Після поглинула робота. Ось там вона і зустріла його. Точніше не зустріла, він там на неї звалився в прямому сенсі слова.
Вона несла на підпис документи своєму начальнику, поспішала і не помітила на своєму шляху драбину. Сходи похитнулася, і зверху впав чоловік, якого вона обсипала купою листків.
-Так, невдало день починається, – прозвучав голос з-під купи паперів. Потираючи гулю на голові, на підлозі сидів молодий чоловік.
– Ви мене вибачте, я не помітила, поспішала дуже … Вам боляче? – говорила Таня, намагаючись швидко зібрати папери.
– Даремно я так засмутився, день щасливий. Коли ще я міг би познайомитися з такою прекрасною дівчиною неземної краси.– Ви мене змушуєте чераоніти, – прошепотіла Таня. – Ні, це правда. Ви прекрасні! Я готовий хоч сто разів звалитися зі сходів, якщо поруч будете ви. Мене звати Микола. А вас? – Таня, Тетяна. Я спішу. Вибачте, – і дівчина, зібравши папки і листи паперу, швидко пішла.
Увечері після роботи Тетяна вийшла на вулицю. Вона зіщулилася від холоду. Починав накрапати дощ.
Раптом з’явився Микола. Він розкрив над дівчиною парасольку і простягнув букет квітів.
Так вони і познайомилися. Микола залицявся красиво. Квіти, сюрпризики, подарунки … Через півроку вони зіграли весілля.
Через рік з’явився первісток, синочок Ромка. Тетяна з головою поринула в турботи за сином. Все було б добре, але під час вагітності Тетяна набрала вагу. Невелика повнота їй навіть йшла.
Турбот і клопотів у Тані додалося. У будинку три чоловіки, від двох не можна відійти ні на хвилину. Ромка активний, надрухомий хлопчисько. Ні дня не обходиться без падінь і шишок. За ним увага потрібна. Андрійко спокійний, але дуже часто хворіє. Всіма дитячими хворобами перехворів.
Таня не вийшла на роботу з декретної. Присвятила себе синам. На той час у Миколи була своя невелика компанія по ремонту комп’ютерної техніки. Він і запропонував Тані сидіти вдома, ростити синів. Так працювати б і не вийшло, молодший постійно хворів. А якому роботодавцю сподобається вічна відсутність співробітника?
Тані подобалося вдома. Турбот було багато. Як білка в колесі крутилася, щоб вдома було затишно. Завжди смачна їжа, чистота і затишок. За клопотами Таня не помітила, як поправилась ще. Пробувала скинути зайві кілограми, тільки все без толку, ще більше після набирала. В її роду всі жінки були повними. Бабуся Галя, у якої Таня проводила в дитинстві канікули в селі, була дуже повненькою, навіть пишалася цим:
Таня і не помітила, як чоловік став віддалятися. Той рік видався особливо важким. Коля пропадав на роботі, став їздити у відрядження. Таня не здогадалася, що ніяких поїздок в інші міста не було. Ніколи було їй за чоловіком стежити. До неї він ставився як і раніше, жартував, обіймав, дарував подарунки. Одного разу він не прийшов з роботи. Пізно ввечері пролунав дзвінок:
– Не чекай мене. Завтра все поясню.
– Він з нею зустрічався ще до знайомства з тобою. Жили рік у цивільному шлюбі, тут, в цій квартирі, потім роз’їхалися чомусь. Потім ти з’явилася. Микола змінився. Доглянутий завжди став, поправився. Дітлахи он які у вас хороші. А потім я побачила його в магазині з тієї, першою. Купував їй щось із золота. Я її одразу впізнала. Струнка, вся фарбована-перефарбована. Вона на ньому «висіла», цілувала прямо на людях. Я здивувалася звичайно. Тобі говорити не стала. Чужа сім’я . Навіщо лізти. Потім ще пару раз разом бачила. А тепер він і пішов. – закінчила розповідь Тані сусідка Ніна Степанівна.