Мати моєї подруги зрадила чоловікові…
Набридло явне засудження авторів, які діляться тут своїми непростими життєвими історіями. Багато хто хоче бачити тільки негатив, щоб на тлі інших відчувати себе біліше.
Мати моєї подруги, проживши за радянських часів з чоловіком 8 років, не могла народити. Взяли грудну дівчинку з дитбудинку, їм сказали, що дівчинка здорова.
Ще через рік мама подруги зраджує з водієм, що працює на одному з нею підприємстві. Він одружений, зрада разова. Пристрасть, блуд – кому як подобається можна назвати.
Народжується моя подруга. Її мама продовжує жити в шлюбі, її чоловік розуміє, що дитина не його, хоча дівчина українська, змішаних кровей немає.
Ще через рік з’ясовується, що дівчинка, яку взяли з дитбудинку, психічно хвора. Крові вона попила багато, і на прийомну матір з кулаками кидалася, якщо та на сигарети (або пізніше – на пляшку) не давала. Вони ж і дізнавшись про те, що прийомна дочка хвора, не відмовилися від неї, влаштували в спецшколу, тому що в звичайну не брали.
Зараз подрузі 31 рік. Батько, який ростив, помер, вона сама поховала його, брала кредит на похорон, і поки він був у лікарні перед смертю, постійно відвідувала. Мати після інсульту не могла про нього піклуватися і взяти на себе організацію похорону. Нікому з рідні теж було не до нього – сестра матері сама літня. А прийомна дівчинка, вже доросла, знаходиться (і на той момент перебувала) в спеціальній установі для людей з такими захворюваннями.
Виходить, якби не позашлюбна дочка, то в старості ні подбати, ні поховати подружжя не було кому б. Так що ніхто не може знати, як в житті повернеться. Молодими її батьки були красивими і добре влаштованими в житті людьми. Зараз же мама подруги каже, що жива до сих пір тільки завдяки їй, рідній дочці.
Подруга кожен день її з сином (її онуком) відвідує. Як мати рада, що вона є – це не передати словами, потрібно просто подивитися їй в очі.
А якби не було того дня, коли вона зрадила чоловікові, як би склалося у всіх? В тому числі і у мене б не було людини, яку я можу назвати подругою, а крім неї дійсно я так назвати нікого і не можу.
Як би склалося життя у її мами з татом? Адже на старість років нікому ні подбати було б, ні поховати, як це не страшно. Скільки випадків, коли самотні люди похилого віку вмирають в квартирах одні … Може бути не варто однозначно ділити світ лише на чорне і біле?
