Тепер чоловікові потрібен постійний догляд і звісно ніхто крім мене йому його дати не може

Читала багато історій про те, як люди, які отримали інвалідність після нещасного випадку, відновлюються і щасливо живуть зі своїм подружжям, а хтось навіть знаходить кохання вже, наприклад, після аварії та травм, отриманих на службі.

Мені залишається тільки захоплюватись подібними новинами. Особлива роль у подібних розповідях дістається жінкам, адже вони доглядають чоловіків, допомагають їм під час реабілітації.

Нещодавно у моїй сім’ї сталося нещастя. Чоловік тепер не повністю дієздатний. Нещодавно він переніс складну хворобу. Тепер сам за собою доглядати не може. Діти виросли та роз’їхалися по різних містах. Під час реабілітації приїжджали, підтримували мене та батька.

Причиною стала закорковування судин. Дехто впізнає себе у моїй ситуації. Протягом багатьох років говорила чоловікові, коли він скаржився на біль у грудях, що треба перевіритись, сходити до лікаря.

Навідріз відмовився їсти більше овочів та фруктів, не сідав на дієту, хоч би скільки я билася. Терпіння урвалось, вирішила, що не маленький, сам відповідає за своє життя. Хоче гробити себе, будь ласка, я вмовляти перейти на здоровий спосіб життя і свої нерви витрачати, перестала.

І ось сталося те що сталося. Тепер чоловікові потрібен постійний догляд і звісно ніхто крім мене йому його дати не може. Мені зараз 52 роки. Я доглядаю себе, стежу не лише за фігурою, а й за здоров’ям, правильно харчуюся. Чому я повинна витрачати свої роки на те, щоб доглядати людину, яка вибрала зовсім інший спосіб життя?

Він сам своє здоров’я посадив. Я люблю чоловіка, правда, але покласти своє життя на догляд за лежачим, я цього не хочу. Зараз найняла доглядальницю, щоб вона була цілодобово поряд. Лікарі не гарантують відновлення, але діти вже образилися та перестали зі мною спілкуватися.

Їм легко говорити, вони приїхали посиділи і поїхали. А мені доводилося 24/7 бути поруч, виконувати неприємну роботу і відчувати себе зобов’язаною. Я пригнічена, з одного боку розумію їхню реакцію, але чому ніхто не подумав про те, що лягає на мої плечі?

Related Post

Я запропонувала одружити наших дітей після того, як Машці виповниться 16 років. Закохані з радістю прийняли таку пропозицію, а мама Машки та мій чоловік проти категорично. Чоловік каже, що нехай спочатку син сходить в армію, а потім весілля, якщо дівчина його дочекається. А мати дівчини каже, що не раніше 18 років віддасть її заміж, тому, що зараз вона ще дурна і не знає, що творитьЯ запропонувала одружити наших дітей після того, як Машці виповниться 16 років. Закохані з радістю прийняли таку пропозицію, а мама Машки та мій чоловік проти категорично. Чоловік каже, що нехай спочатку син сходить в армію, а потім весілля, якщо дівчина його дочекається. А мати дівчини каже, що не раніше 18 років віддасть її заміж, тому, що зараз вона ще дурна і не знає, що творить

Моєму синові 19 років, він познайомився з милою, добропорядною і дуже господарською дівчиною. Хоч їй і всього лише 15 років, вона вміє добре готувати й незамінна помічниця для своєї мами.

– Я пережила те, що у Славіка з’явилася коханка, мені навіть вдалося зберігти сімейне щастя– Я пережила те, що у Славіка з’явилася коханка, мені навіть вдалося зберігти сімейне щастя

Ми з чоловіком давно разом і любимо одне одного. Я завжди вважала, що у нас міцна і щаслива сім’я. Спочатку ми довго дружили, а потім стали зустрічатися. У нас в