Тільки опинившись в скруті, можна зрозуміти ціну справжньому щастю. Маша ризикнула і зрозуміла

Марія розуміла, що такий шанс випадає 1 раз в житті. Тому згодилася на те що їй пропонували. Ще будучи студенткою дівчина пішла на стажування від університету в одну фірму. Була не дурною, багато знала. Навчалася на факультеті економіки. Тому в бухгалтерії була незамінним помічником.

Керівник тієї фірми часто давав їй доручення, щось кудись віднести, щось принести, передати папери та інше. Коли пройшло 3 тижні практики, то дівчині запропонували непогану роботу, потрібно було тільки проявити сумління і допрацювати без єдиного нарікання до кінця строку стажування.

В результаті – тюрма. Маша так сумлінно виконувала всі доручення і не задавала зайвих питань, що їй приписали допомогу в підробці і фальсифікації звітів для податкової. Але як впливова людина, керівник відмився, а бідну студентку рятувати було нікому.

Відсиділа 6 років, випустили раніше за хорошу поведінку. Там, за гратами вона бачила всякого. Життя там було далеко не мед. Повертатися нікуди. Поки сиділа мати відійшла у засвіти, а бабуся не витримала горя і теж відправилася за нею з сердечним нападом.

Поїхала в село, відкрила стару бабусину хату, а там навіть скла в вікнах не було. Все розтрощили, розікрали. Добре що літо було на вулиці, дров не треба було, а їсти можна було стару консервацію та різні гриби-ягоди.

Потихеньку приводила будинок до ладу. Сусіди допомагали хто чим міг. Одного разу в сильні дощі Маша застудилася. Потрапила в місцеву лікарню. Там і залишилася жити, працювала спочатку прибиральницею, потім санітаркою, але як треба було і укола могла зробити, і хворого після операції доглянути. Так, вона доглядала за одним багатієм, котрий потрапив туди після ДТП.

Транспортувати його було не дуже безпечно, хоч він і кривив ніс, але залишили в лікарні, не перевозили в столичну. Маша швидко поставила його на ноги, допомогла видужати. Він виявився дуже доброю людиною попри всю свою жорсткість і дисципліну. Запропонував Мані переїхати до нього і жити на правах жінки. Він хоч був не старий ще, але не подобався Маші як чоловік, вона ж завжди свято вірила в те, що заміж треба по коханню.

Тим не менше, надавив на болюче, згадав їй про минуле і її репутацію. От Маша і вирішила погодитися. Подумала, навіть якщо ображатиме, не вб’є ж її. Затвердити буде в теплі та їсти як людина.

Пройшло 4 роки. Вони завітали у лікарню де їх коли прийняли уже як подружжя. Маша досі не любила його, але поважала, слова не скаже наперекір. Та і Григорій був людиною слова, не зрадив, не образив. А близнюки які в них, двійко. Якби вона тоді не ризикнула, хто зна де була б.