– Ти зовсім знецінюєш свого чоловіка! Михайле, збирайся! Нехай вона лікті кусає, коли ти в грошах купатимешся. Проте бізнес буде тільки твій! Ділити не доведеться. Я знайду гроші. Ходімо, я двічі не пропоную, – репетувала свекруха

Субота ранок. Наталя готувала сніданок. Млинці з сиром, кава.

– Пахне смачно, але можна було б ще щось суттєве приготувати. Наприклад, бутерброди із червоною рибою, ковбаски порізати.

– Мама зараз обіцяла зайти. Для неї ці млинці не є аргументом доброго сніданку чоловіка. От якби вони були з м’ясом, тоді інша річ.

Останні слова розлютили Наталю. Чоловік сидів без роботи пів року, а вимагав ще й своїй матері догоджати. Так, свекруха любить бутерброди з червоною рибою, любить гарну ковбасу.

Михайло і сам любить добре поїсти. Мати майже завжди ще й із собою бере. Але Наталя нічого вчора не купила, роботи було багато, поверталася пізно.

Та й про матір чоловіка дізналася лише хвилину тому. Звичайно, свекруха приходила до них, але не на сніданок.

– Якби ти приніс у будинок мамонта, то були б зараз млинці з м’ясом! Сьогодні лише те, що знайшлося у холодильнику. Ковбасу ти вчора з’їв!

– А купити не можна було? Це ж продукти, без їжі можна ноги простягнути.

– Ти ж сидів удома, треба було сходити до крамниці.

– Ти спеціально це кажеш мені? У мене немає грошей. Ти сиділа на моєму горбі, я тобі слова не говорив.

– Я сиділа? Я сиділа без роботи місяць, намагалася знайти підробіток скрізь. Цього місяця нам допомагали мої батьки. Картопля та овочі, гриби, молоко, яйця.

– Я щотижня їздила до них, як бідна родичка, щоб не сидіти на твоїй шиї! А ти, виявляється, віз мене на своєму горбі! Я сама ходила з батьком по гриби, по ягоди.

– Все, не починай. Зараз мати прийде. Я ж не винен, що моя мати у місті живе. А так я б теж гриби, ягоди носив, можливо навіть рибу з м’ясом здобував. А що тут смішного?

– Смішного? Здобувати ти можеш тільки з холодильника.

– Не зли мене, я шукаю роботу! Можеш вважати, що вона в кишені.

– Чудово. Я рада.

– І варто було кричати? Тільки при мамі не починай.

– Подивимося.

А в цей час пролунав дзвінок у двері. Свекруха привіталася і одразу пройшла до столу.

– Так. Сніданок у нас у дев’яності краще був. Малувато буде. У нас також чоловіки не працювали, але ми їх годували. Роботи не було, а в бан дитів не кожен піде. Кращий чоловік живий на дивані.

– На дивані лежати багато калорій не треба. – Не витримала Наталка.

– А от не скажи! Сьогодні лежить, а завтра працює.

– Чи настане це завтра?

– Ти це про що? Я прийшла не так просто. Племінник мій збирається відкрити мережу автомийок. Говорить мінімальні вкладення, окупається швидко.

– Ось і Михайло може займатися бізнесом. Люди митимуть, а гроші річкою потечуть. Можна з братом, а можна й окремо.

– Ідея гарна. Наважуйтеся. – Сказала Наталка.

– А ти що? Хіба ти не дружина? Потрібні ж вкладення.

– Я повинна вкластися? Чим? Ми живемо лише на мою зарплату. На мені кредит за меблі.

– Нічого страшного, люди й із двома кредитами живуть.

– Нехай живуть.

– Ось як ти! Хочеш, щоб чоловік і далі лежав на дивані?

– Так ви цього й хочете. Тільки, якщо я візьму кредит, то лежати йому доведеться дорожче, а так просто за їжу.

– Не хочеш підтримати чоловіка?

– Не хочу платити за дурниці! Мережа автомийок? Вони на кожному розі, якщо так можна сказати. Роботи в місті  багато, просто йому зручно лежати на дивані.

– Ти зовсім знецінюєш свого чоловіка! Михайле, збирайся! Нехай вона лікті кусає, коли ти в грошах купатимешся. Проте бізнес буде тільки твій! Ділити не доведеться. Я знайду гроші. Ходімо, я двічі не пропоную.

Михайло глянув на матір, потім на дружину. Вибір був важким. Піти з теплого дивана і від повного холодильника було безглуздо, але мати пропонувала гроші, бізнес. Працювати? Відвик.

– Хочеш володіти автомийками, чи сам мити машини клієнтів? Вибір очевидний. Будеш господарем життя. – сказала мати. – А ти, Наталю, неправильна дружина.

– Неправильна? Я ж не тримаю.

– Чудово. Ти чуєш, Мишко, тебе не тримають, не цінують. Я вважаю, що треба подати на розлучення. Щоб потім вона на бізнес не претендувала.

– Фіктивний шлюб буває, хай і розлучення буде фіктивним. Звичайно, якщо ти захочеш повернутися до неї, то… розлучення фіктивне.

– Дивні ви люди! Іди, Мишко, тебе мама чекає. Розлучайся. Ділити з тобою нічого не будемо. Квартира моя, за меблі кредит мій. Твій майбутній бізнес залишаю тобі.

– Ось і сиди у своїй квартирі! Для тебе це стеля, а Мишко ще й будинок собі збудує! Ти не бачиш очевидного. От якби ти його підтримала…

– У вас кава остигає.

– А ми вже йдемо, – рішуче сказав Михайло.

***

Вони пішли. Михайло подав на розлучення. Після “фіктивного” розлучення він кілька разів приходив назад, але Наталя не пустила. Мати взяла кредит, бізнес прибутку не приносив.

Виплати за кредитом висіли у повітрі, грошей на них постійно не вистачало. Лежати на дивані у дружини було набагато дешевше, тільки вона Мишка вже не пускала. Розлучення виявилося дуже справжнім…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки!