fbpx

У цивільному шлюбі вже 2,5 роки. Останній рік Ігор почав багато уваги приділяти комп’ютерним іграм, причому зі мною взагалі не спілкується вдома. Я взяла і поставила пароль на його комп’ютер

Я не знаю як бути в даній ситуації і сподіваюся на вашу пораду. Отже почну: Мене звуть Ангеліна, мені 23 роки, я живу з хлопцем в цивільному шлюбі 2.5 року.

Перший рік спільного життя був нормальним поки я не дізналася що він ігроман, він може після роботи прийти кинути речі, поїсти і швидко за комп.

Працює він 4 дні і тиждень вдома, я не працюю, бо він вважає що мені на роботі робити нічого, я повинна сидіти вдома і готувати прибирати.

Коли ми разом то уваги він не приділяє, по дому не допомагає, коли про щось прошу то він відразу в крик що я за компом і мене зараз уб’ють.

Ремонт він робити не хоче і не береться навіть, у всьому допомагають мої батьки і його, він тільки дивиться як це зроблено і подякує, на мене буває кричить що від цього я плачу, просто нерви вже на межі.

Взяла за порадою з Інтернету і поставила пароль на комп, щоб не грав, може так він почне щось робити, він все звалив на мене, сказав якщо тобі потрібен ремонт то і сама роби, якщо тобі треба спілкування то і спілкуйся, я до нього з ніжністю і ласкою, вдома чисто і приготовлено, а в подяку ось так, піти не вистачає духу бо люблю, але і терпіти таке ставлення теж не хочеться.

Хочеться налагодити і не розійтися але не знаю як. Порадьте будь ласка як бути, я вже просто на межі.

Related Post

Я чесно ходив до Люди в лікарню, підбадьорював, посміхався, а сам, в душі, немов з глузду з’їхав. Весь час думаю, як я з нею, з хворою жити буду. А раптом такі напади будуть частими, а раптом, вона не зможе народити дітей, а раптом, взагалі помре, а я залишуся з дітьми або просто вдівцем. Така перспектива здалася мені страшніше самотностіЯ чесно ходив до Люди в лікарню, підбадьорював, посміхався, а сам, в душі, немов з глузду з’їхав. Весь час думаю, як я з нею, з хворою жити буду. А раптом такі напади будуть частими, а раптом, вона не зможе народити дітей, а раптом, взагалі помре, а я залишуся з дітьми або просто вдівцем. Така перспектива здалася мені страшніше самотності

Мені вже 43 роки. Звуть Олексій. Моя сповідь буде про те, як я упустив своє щастя. З молодості я був досить сором’язливим, та ще й працював простим інженером. Після смерті

Ніколи не знаєш де знайде тебе кохання, коли воно врятує тобі життя. Як сталося з Олею.Ніколи не знаєш де знайде тебе кохання, коли воно врятує тобі життя. Як сталося з Олею.

Щодня Оля вигулювала свого пікінеса о 9 ранку. На 10 їй було на працю. День у дівчини був розпланований похвилинно. Проте вона постійно спізнювалася, щось забувала, була розсіяною. Може через

facebook