У Інги не піднялася рука викинути давно зів’ялі білі троянди в останній раз, подаровані їй чоловіком в ту фатальну річницю їхнього весілля

Якийсь час Інга ще сподівалася, що Сергій повернеться додому. (посилання на першу частину історії). Вона всією душею бажала цього і в той же час боялася. Вона не знала, що сказати чоловікові, як виправдатися. Інга розуміла, що виправдання для неї немає і бути не може. Після того, як Сергій застав її з коханцем на подружньому ліжку шляху в вульгарне життя не було. В її голові постійно звучали слова чоловіка. «… мені жити нема задля чого! ..» Так вона й не сподівалася на прощення. Господи, хоч би ще раз його побачити!

Кілька разів Інга намагалася зв’язатися з батьками Сергія. Трубку кожен раз брала свекруха. Вона була чемно холодна «Ні ми не знаємо де зараз Сергій. Якщо він захоче він сам тобі подзвонить ». В кінці-кінців її попросили більше не дзвонити і, мабуть, змінили номер. Намагалася вона дзвонити і Сергію. Але його телефон був весь час вимкнений.

На його роботі Інзі з крижаною ввічливістю пояснили, що Сергій Віталійович несподівано для всіх звільнився за власним бажанням і про його теперішнє місце знаходження нічого не відомо.

Зникнення батька дуже переживав і син. Інга боялася розповісти йому правду і Юра написав заяву в поліцію. Але вона не сподівалася, що це допоможе.

Наближався Новий рік. Інга з дитинства любила це свято, передноворічні клопоти і метушню: ялинка (обов’язково під стелю), прибирання, покупка подарунків чоловікові і синові. Інга любила вибирати подарунки. Їй так хотілося зробити їм приємне, особливо Сергію.

А першого січня до них приходили родичі і свято продовжувалося. Зараз їй здавалося, що все це було, колись  дуже давно, в тому, іншому житті …

… Непомітно пролетіла зима. Крижана паморозь на вікнах змінилася краплями березневого дощу. Холодний весняний вітер розганяв їх по шибці, перетворюючи в стікаючі на укоси цівки. Інга розуміла, що Сергій більше не повернеться в її життя. В те життя, яке вона знищила своїми власними руками. Поступово вона припинила спілкуватися з подругами. Перестала дзвонити родичам. Кілька разів приїжджала Маринка намагаючись поговорити, але Інга не могла її бачити і в останню зустріч накричала на неї, звинувачуючи в тому що трапилося. Хоча прекрасно розуміла, що в усьому винна тільки вона сама.

Вона ловила себе на думці, що прислухалася не клацання замку вхідних дверей впускаючи в будинок Сергія. Вона часто прокидалася серед ночі, їй здавалося перед ліжком стоїть Сергій і мовчки дивиться на неї.

У Інги з чоловіком була традиція, кожну річницю їхнього весілля він дарував їй величезний букет білих троянд, як символ свого кохання і вірності. Тому у неї не піднялася рука викинути давно зів’ялі білі троянди в останній раз, подаровані їй чоловіком в ту фатальну річницю їхнього весілля. Іноді вона як заворожена годинами дивилася на мертві висохлі квіти, які стали символом зруйнованої нею колись щасливої ​​родини.

В один холодний березневий вечір Інга раптом ясно зрозуміла, що не хоче і не може більше жити. Вона з нездоланною тугою приречено дивилася у вікно. Все той же двір, ліхтар з не яскравим деренчливим світлом. І навколо морок, в якому одного разу холодної грудневої ночі зник Сергій. Жахливо боліло серце. Нестерпний біль розтікався по всьому тілу, проникаючи до самих пальців.

Інга підійшла до кухонної шафки і дістала почату пляшку коньяку. Потім пройшла в спальню і сіла на край ліжка. На тумбочці стояла баночка зі снодійним.

«Повинно вистачити». – Подумала Інга, відкручуючи кришку. Вона раптом згадала, як колись давним-давно в селі, де вона відпочивала з Сергієм, підвернула ногу, і він на руках ніс її до будинку. Спазми душили горло. Інга висипала вміст баночки в рот і прямо з горлечка запила коньяком. Потім взяла бритву Сергія і провела по руці. У неї ще вистачило сил поставити пляшку на підлогу, до того, коли ноги перестали слухатися її і вона знесилено впала на ліжко.

В пелені Інзі мерещився Сергій, який ніс її на руках по безкрайньому ромашковому полю. Вона навіть відчувала його подих на своїй шиї, його міцні і такі рідні руки. «Тільки не впусти мене, коханий, тільки не впусти …» Інга притулилася головою до його плеча. Раптово вона зрозуміла, що вмирає, але поруч був Сергій і вона вже нічого не боялася. Їй стало спокійно на душі від того, що він був поруч. Кружляла стеля, Інга стрімко провалювалася в чорну холодну прірву … Останнє що вона почула перш ніж її остаточно засмоктало в бездонну воронку був крик Сергія: «Не йди, чуєш, не йди!»

Інга відкрила очі і побачила білу стелю. Вона в лікарні?! Але як? Здавалося, вона передбачила все, щоб більше не повертатися в цей світ.

– Нарешті! – почула вона незнайомий голос. – Налякали ви нас, люба.

Вона насилу повернула голову і побачила незнайомого чоловіка в білому халаті.

– Де я? – Тільки-но чутно прошепотіла вона пересохлими губами.

– У лікарні, звичайно, вже другий тиждень. Ви втратили багато крові, ще б трохи і ми були б безсилі.

– Але як…?

– Як ви потрапили сюди? Вас врятував чоловік. Двері в вашу квартиру були відчинені. Він вчасно викликав швидку і сам на руках ніс вас до машини. Та й кров його вам перелили. Загалом якби не він … – Лікар розвів руками.

– А де він?! – Інга відчула, як тривожно забилося серце.

– Весь цей час він був поруч з вами. Пішов кілька хвилин тому. Просив передати вам це.

Доктор кивнув головою в бік вікна, де на широкому підвіконні стояв величезний букет з білих троянд.

Перша частина цієї історії…

Related Post

Моя дівчина все наше спілкування виставляє в інстаграм, і до того же свої відверті фотоМоя дівчина все наше спілкування виставляє в інстаграм, і до того же свої відверті фото

Моя дівчина любить виставляти напоказ занадто багато… Ми з дівчиною зустрічаємося не так давно, всього два місяці, але я в неї закоханий по вуха. Так вийшло, що запав на неї

Монети, які знаходила Ганна на підлозі виявилися “платою” за життя від тих істотМонети, які знаходила Ганна на підлозі виявилися “платою” за життя від тих істот

Коли дівчина знімала житло, то була впевнена, що монети які вона знаходить на підлозі залишилися від колишніх господарів. Коли переїхала в квартиру під ремонт, то знову знайшовши монети подумала, що будівельники

Історія лікаря про справжнє дивоІсторія лікаря про справжнє диво

У видатного лікаря-кардіолога, академіка  в кабінеті стояла склянка з заспиртованим серцем. Кожен студент знав історію цього серця. На самому початку 50-х, коли академік був ще студентом 4-го курсу медичного, в

facebook