У мене майнула думка запропонувати конкуренту чоловіка співпрацю і здати всі слабкі місця чоловіка. Не хочу, щоб чоловік жив і користувався плодами моєї праці

У шлюбі 6 років, а разом 9 років. Доньці 1,5 роки. Дуже бажана і довгоочікувана дитина.

У мене три вищі освіти, вільне володіння англійською, трикімнатна квартира в центрі міста, посвідчення водія. Працюю держслужбовцем із непоганою зарплатою та перспективами.

Мені 34 роки, і я маю мільйон комплексів з дитинства з приводу зовнішності (хоча досить приваблива), розуму (за трьох вищих освіт і кандидатського ступеня), здоров’я (тут так, визнаю, біда — пухлина в мозку, доброякісна).

Йому 35 років, освіта – ПТУ, інтелект так собі, але руки золоті – це факт. Житла свого немає, із багатодітної сімʼї. Зустрілися, він уміє пилюку в очі пускати, був шалено ніжним і люблячим, в ліжку вогонь.

Шлюб. Він змінюється, інтим стає рідше, він грубіший.

Через 5 років став скандалити, ображати. Коли мирилися, звинувачував мене в цьому (вивела його). Я справді можу в емоціях бути нестримною. Тому прощала та вважала себе винною. Я вважала це за кризу 3, потім 5, потім 7 років. Шукаю проблеми у собі, працюю на двох роботах, намагаюся підтримувати його у всьому.

Його звільняють із роботи (на заводі працював із досить невеликою зарплатою). У нього починається криза. Пропоную розпочати бізнес, переконую, що він гідний більшого, вкладаюся і фінансово, і фізично – забезпечую юридичну підтримку (у нього були проблеми із законом), бухгалтерію, діловодство, рекламу. Поєдную все це спочатку зі своєю роботою, потім з декретом.

Справи пішли в гору, він став заробляти більше за мене, і «тут Остапа понесло». Йому стало байдуже на мою думку, знову образи, фрази на кшталт «це мій бізнес, ти тут ніхто».

Сьогодні знову виник конфлікт і я втратила свідомість. Прийшла до тями на підлозі, він поливав мене з душу водою (справа була біля ванної). Поруч кричала донька.

Потім він вибачався, казав: «вибач, погарячкував». А мені стало страшно. У мене пухлина в мозку, це вже ситуація «на межі», я хочу дожити до повноліття дочки, мені не можна так нервуватися, він це чудово знав.

Я вигнала його. Ідучи, він забрав ключі від обох машин, і всі гроші. У гаманці 2, 5 тисяч, картку теж забрав. У доньки закінчується кашка, молочка, м’ясо (вона алергік, специфічне харчування).

Я в принципі знаю, де взяти грошей, я розумна доросла жінка, я впораюся. Заради доньки впораюся. Але ж ситуація. Як це відбулося. За годину він став дзвонити (не відповідала), писати смс з вибаченнями.

Не хочу повертатися до нього, мені страшно. Моторошно болить голова, На руках тримаю перелякану доньку. Я так мріяла, щоб вона жила у повній родині, щоб у неї був люблячий тато, і не було моїх комплексів. Чому так сталося? Я розумію, що сама й винна, зробила неправильний вибір.

Бізнес оформлений на чоловіка повністю (я не можу, я держслужбовець), у нього є основний конкурент, у мене майнула думка запропонувати йому співпрацю і здати всі слабкі місця чоловіка. Я не хочу, щоб чоловік жив і користувався плодами моєї праці, а я думала, чим годувати дитину.

Я боюся, що він повернеться, боюся, що в понеділок я піду на роботу, а він забере дочку з садка (вона йому не потрібна, просто мені помститися) і відвезе.

Мені потрібна одночасно порада, погляд із боку і просто виговоритися.