У мене нещодавно одружився молодший син, я вдруге стала свекрухою. А найцікавіше, що невістка в обох випадках одна й та сама, але мене це влаштовує

У мене нещодавно одружився молодший син, я вдруге стала свекрухою. А найцікавіше, що невістка в обох випадках одна й та сама, але мене це влаштовує.

П’ять років тому старший син познайомив мене зі своєю нареченою. Дівчина мені дуже сподобалася. Вона була ввічлива, але без підлабузництва, з розмови зрозуміло, що розумна, дуже гарна.

Загалом, я вибір сина схвалила усією душею, навіть дивувалася, як мій син таку дівчину відхопив. Він сам по собі симпатичний, теж не дурень, але ледар і грубіян, яких пошукати.

Коли вони за рік одружилися, невістка часто кликала нас у гості, тоді я змогла оцінити її і як господиню. Тут теж жодних нарікань не було.

Вдома все було дуже акуратно, чисто та затишно, а ще вона чудово готує. Я в неї навіть кілька рецептів попросила, але в мене так смачно ці страви не вийшли.

Я раділа, що один син вже знайшов собі гідну пару, на серці спокійніше стало. Молодший тоді про одруження ще не думав, він університет закінчував.

А потім у сім’ї старшого сина почався розлад, але невістка тут була не винна. Там мій синок дивувати почав. Вилетів із роботи, а нову шукав майже рік.

Весь цей час сім’ю годувала невістка. Моя ж “дитинка” на дивані лежав, не міг навіть удома прибратися, хоча він чудово це вміє, я своїх дітей вчила себе обслуговувати.

– Мамо, та чого ти свербиш? Оленка з роботи прийде, прибере, – відмахувався син.

Оленка з роботи прийде втомлена, їй би відпочити, так ні ж, вона повинна буде прибиратися, швиденько приготувати, щоб чоловіка свого ледащого нагодувати.

Говорила я з невісткою, що надто вона мужика розпестила. Можу повірити, що з гарною роботою не складається, але по дому він щось повинен робити.

– Я йому казала, але він тиждень щось намагається, а потім усе так само. Втомилася вже лаятись, – зітхала невістка.

Потім він знайшов роботу, начебто в них все стало налагоджуватися. Але це тільки на вигляд так здавалося, а виявляється, синок гуляти почав від дружини.

Вона його майже рік годувала, утримувала, доглядала його, а тут цей голуб вилетів і вирішив собі голубку на боці знайти! Тут вже навіть у моєї невістки терпець урвався, вона на розлучення подала.

Подивилася я, на що синок Олену проміняв та й плюнула. Навіть порівнювати не варто. У невістки все було добре, вона від природи гарна, ще й стежила за собою, а те, що син собі знайшов, там все дуже на любителя. Ще й істерики йому закочує, як за розкладом.

Дуже мені було шкода, що вони розлучилися, але я розуміла, що Олена варта кращого. А через півтора року після їхнього розлучення зі старшим сином мене молодший вирішив з нареченою познайомити.

Як я здивувалася, коли Олену побачила! Їй було дуже ніяково, але я її обійняла, як рідну.

– Я думала, ви мене не приймете, скажете, що по руках пішла, – зніяковіла вона.

Який там! Що їй тепер, до монастиря йти, коли перший чоловік дурнем виявився? Сподіваюся, що хоч молодший нашу родину не зганьбить.

– Ні, мамо, ти чого? Я ж не такий дурень, як Мишко, я такого скарбу не впущу, – посміхався молодший.

Ну і слава Богу. Нехай у дітей усе складеться. А старший сам себе покарав. Це він при Оленці павичем ходив, а зараз без сліз не поглянеш. Так йому, дурню, і треба.

You cannot copy content of this page