У мені, якщо вдуматися, виховали віру в Бога. Особливо старалася на цей рахунок бабуся. Мене водили до церкви, вчили молитвам, розповідали щось з біблії. Я не хочу сказати, що мені це не подобалося, не в якому разі. Але, як і у будь-якої дитини, що володіє величезною фантазією, у мене в голові крутилися різні думки

Мабуть, кожна людина, вдається в питання, чи існує дійсно Всевишній?

Віряни, часом сумніваються в Його присутності, а атеїсти, навпаки, сумніваються в Його неіснуванні. У кожного на це свої причини.

У мені, якщо вдуматися, виховали віру в Бога. Особливо старалася на цей рахунок бабуся. Мене водили до церкви, вчили молитвам, розповідали щось з біблії. Я не хочу сказати, що мені це не подобалося, не в якому разі. Але, як і у будь-якої дитини, що володіє величезною фантазією, у мене в голові крутилися різні думки.

В принципі, вони і зараз крутяться. Я намагалася зрозуміти віру, зрозуміти Бога, світ. Я ніби й вірила, але мене відвідували думки, що, раптом, Бога, в якого вірить більша частина населення нашого Світу, просто не існує?

Так ось, цих думок в один невеликий період мого життя просто не стало. Мені було років 7-10, не більше.

Пам’ятаю, що в цей день батьки займалися своїми справами, я була досить самостійною, і почала грати наодинці. Я вигадувала різні історії, обігравала їх, і все це тривало до тих пір, поки я не підійшла до дзеркала і не видала фразу: “я ненавиджу людей”.

У той же момент в зображенні я побачила, як у мене хлинула кров з носа. У мене з’явилося моторошне відчуття провини й страх, від чого я закричала. Коли підбігли батьки, я вже все залила. Її довго не могли зупинити.

Було також ще багато випадків, коли я говорила щось погане, або падала на рівному місці, або мене перехожий випадково бив, частенько прикушувала язик в той же момент.

І все це траплялося тоді, коли виникали погані думки або я щось говорила. Можливо, це вам здасться дурними збігами, але справа навіть не в тому, що це було від сказаного, а в тому, що відбувалося зі мною в ті моменти.

Зараз я не сумніваюся в існуванні Бога, я не впевнена ні в чому більше, але я знаю, що Він є. І що Він чує нас і допомагає нам.

Author

Recent Posts

– Немає у вас онуків, Віро Олексіївно, – сказала Ольга свекрусі і, розвернувшись, вийшла на вулицю

Ольга збиралася піти в магазин і вже одягла дворічну Варю, коли задзвонив телефон. Номер був…

10 години ago

— Значить, квартира твоя? — перебив чоловік. — Не орендована, а твоя власна? — Так. — І ти рік мовчала про це?

Аліна стояла біля вікна своєї двокімнатної квартири й дивилася на перший сніг, який поволі вкривав…

21 годину ago