Я дуже люблю свого чоловіка, але ми часто сваримося через те, що в нього “особливий” характер. Він місяцями може не звертати увагу на новий килимок в ванній, але з порогу розкаже своє невдоволення щодо того що в будинку гаряче чи холодно. Іноді він сприймає мою хатню роботу як належне, не бачить скільки всього я зробила.
Іноді хвалить за найменшу дрібничку. В більшості випадків я його просто не розумію. Часто в нас виходять сварки через те, що я розповіла те чи інше батькам. Але це ж батьки, найрідніші люди. Від іноді забуває подзвонити своїй матері, а коли теревеню з нею по декілька годин просто злиться.
Ми дійсно любимо один одного, у нас все добре, але час від часу мене дуже сильно дратує його темп. Від надто повільний в своїх зборах. На роботу йому на 10, прокидається о 6, з розрахунком на те, що їхати 15 хв. Зранку він не снідає, за що йому окреме дякую, але як можна так довго збиратися?
Я дуже швидка і енергійна. Це задає темпу моєму життю. Навіть після того як я вклала дітей спати, у мене з’являється купа справ, які треба терміново зробити, він же любить сконцентровувати увагу на чомусь одному.
По всім міркам, ми – ідеальна сім’я, але іноді так хочеться щоб чоловік ще й розумів, ставив в приклад. У нас все добре, все нормально, а хочеться щоб ми жили і раділи кожному дню. Що порадите? Можливо я просто накручую себе, чи перегинаю палку.
