У нашій країні багато маленьких міст. Я теж тридцять років прожила в одному з таких. І, якщо чесно, мені там все подобалося. Я не збиралася нікуди переїжджати

У нашій країні багато маленьких міст. Я теж тридцять років прожила в одному з таких. І, якщо чесно, мені там все подобалося. Я не збиралася нікуди переїжджати.

Але життя вирішило все саме. Поки я була в декретній відпустці, чоловікові випала вдала можливість влаштуватися на одне з найбільших підприємств у своїй галузі.

Все складалося вдало. Тільки вирішувати треба було дуже швидко. Я вагалася, але все ж таки вирішила, що найбільш слушний момент навряд чи вдасться знайти.

Моя робота мені не подобалася. Я не збиралася повертатися на неї після того, як нашому синові виповниться три роки. У будь-якому разі довелося б шукати нову. Син поки не пішов до дитячого садка, тому у нього не буде стресу через зміну обставин. По чоловіку було видно, що він хоче спробувати. Там світило непогане кар’єрне зростання та перспективи із підвищенням зарплати.

Ми переїхали. Тепер живемо у столиці. Для мене це не досягнення. Я цього не прагнула. Мені було затишно на своїй малій Батьківщині. Ось тільки вся рідня чоловіка думає інакше. Вони просто з глузду з’їхали, як дізналися про наш переїзд.

Свекруха була надзвичайно проти. Вони зі свекром взагалі украй консервативні люди. Їхній спосіб життя не змінюється вже років тридцять і їх це більш ніж влаштовує.

Хоча видно було, що мамі чоловіка дуже подобається хвалитися досягненнями свого сина. Причому вона робить це завжди напоказ. Наодинці, без свідків, я від неї ніколи на адресу свого чоловіка жодного слова похвали не чула. Зате варто в полі зору з’явитися вдячним глядачам, як мама відразу починає розхвалювати будь-які досягнення сина.

Сестра чоловіка відверто нам заздрила. Ось хто мріяв поїхати хоч кудись, тільки щоб не деградувати тут. А на момент від’їзду сестра чоловіка прямим текстом стала просити, щоб ми і її забрали з собою.

Тоді це все подавалося під соусом у вигляді жарту. Усі посміялися та забули. Ось тільки сестра, мабуть, поставила собі за мету зачепитися за нас і з нашою допомогою теж переїхати.

Все почалося безневинно. Сестра чоловіка дзвонила і розповідала нам, як же ми добре живемо. Звичайно, у неї всі розмови зводилися до: «Вам ось добре, не те, що у нас». Далі можна підставляти будь-що.

Потім сестра почала напрошуватися до нас у гості, чого раніше за нею ніколи не було. У них із братом взагалі не дуже були близькі стосунки.

Сестра чоловіка у дев’ятнадцять залетіла від якогось малознайомого хлопця. Швиденько зіграли весілля, а на момент, коли я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, вона вже була в розлученні з трирічною дитиною на руках.

Сестра почала приїжджала до нас, щоб зводити дочку до аквапарку. Потім був зоопарк та планетарій. Ще через якийсь час ляльковий театр. Усього цього у нашому рідному містечку навіть близько немає.

Відмовлятися було ніяково. Сестра із племінницею приїжджали на вихідні. Потім вибралися на канікули. Тоді вже їхнє гостювання тривало більш як два дні.

Чоловік на новій роботі намагається проявити себе. Тому часто бере перероблення, його ставлять у вихідні та святкові зміни. На зарплаті це теж відбивається суттєво. Жити ми стали набагато вільніше і краще.

Зазвичай я приймаю родичок чоловіка. Він майже завжди на роботі. На всі натяки сестри про те, що непогано було б і їй вже сюди перебратися, я раніше просто не реагувала. Але в останній приїзд сестра не витримала мого награного тугодумства і почала говорити прямо в лоб.

-Коли ви вже мене з дочкою до себе покличете?

Від такого повороту я розгубилася. Намагалася максимально чемно відмовитися від такої вигідної пропозиції. Але сестра чоловіка не збиралася здаватися.

-Тоді Дайте мені грошей на квартиру. Я тут ринок трохи подивилася, думаю, що сто тисяч мені на початковий внесок вистачить.

Тут мені довелося для виразної відповіді свою щелепу з підлоги підбирати. Сестрицю чоловіка анітрохи не збентежив той факт, що грошей ми не друкуємо, а я, так і зовсім, ще на роботу не вийшла. До того ж ми хоч і продали все, що в нас було, але для покупки нової квартири все одно довелося влізти в іпотеку.

А сестра мало того, що образилася на мене, то ще й матері своїй подзвонила і поскаржилася. Та тут же зателефонувала моєму чоловікові та влаштувала скандал за те, що «пошкодував для рідної сестри кут».

Не знаю, що далі буде, але я більше не збираюся цих двох панянок бачити у нас у гостях.

You cannot copy content of this page