Мені вже далеко за 40, розлучена, двоє дорослих дітей. Якщо чесно, вже не сподівалася влаштувати своє особисте життя. Ні, звичайно, як черниця не жила. Але рідкісні зустрічі крадькома з одруженим коханцем набридли. Загалом, як була самотньою без нього, так і з ним залишалася самотньою.
Вихідні, свята, відпустка – завжди одна, зрідка з дітьми чи подругами. Зареєструвалася на сайті знайомств, за тиждень сторінку закрила. Не знаю, чи мені так не пощастило, чи нормальні чоловіки на таких сайтах не сидять, але писали мені суцільно якісь неадеквати.
Начебто і симпатична, і фігура гарна. Голова не болить, готувати люблю, товариська… А ось особисте життя, хоч убий, не складалося. Загалом, я вже змирилася з самотністю, але рік тому ситуація різко змінилася.
Якось на мою сторінку у соціальних мережах зайшов симпатичний чоловік. Почали спілкуватись спочатку на сайті. Якось одразу стало дуже цікаво один з одним, знайшли багато спільних тем. Незабаром мені стало здаватися, що ми ідеально підходимо один одному.
Зідзвонювалися майже щодня, розмовляли про все на світі. Він теж розлучений, діти виросли та живуть своїм життям. Все частіше почали замислюватися над тим, як зустрітися і познайомитися особисто.
Я живу в Києві, він у невеликому містечку в Одеській обл. Загалом запросила я його до себе в гості на Новий рік. Коли Олег приїхав, із квітами та подарунками, вирішила, що доля нарешті дала мені шанс бути щасливою. Високий, привабливий красень, ніжний та турботливий. Ой, і гарячими вийшли ці три дні!
У кожного з нас свої справи, робота. Він періодично приїжджав до мене, іноді я до нього і все було просто чарівно. Дедалі частіше почали замислюватися над тим, щоб я переїхала до нього, мріяли жити разом.
У серпні нарешті настала довгоочікувана відпустка, яку, звичайно ж, вирішили провести разом у нього. Перші дні відпустки пройшли чудово, допоки нас не запросили на ювілей сусіда. До цього при мені Олег ніколи не пив, але цього дня дозволив собі кілька чарок міцненького. І ось тут я зрозуміла, що справжнього Олега я не знала.
Замість доброго та милого чоловіка я раптом побачила агресивне чудовисько. Спочатку він побився через якусь нісенітницю з одним із гостей. Причому бив його настільки жорстоко, що встиг зламати йому ніс, доки його не відтягли. Потім штовхнув ногою собаку господаря, який забіг в альтанку. А коли іменинник зробив зауваження Олегу, майже знову не почалася бійка.
Звісно, потім ми були змушені піти додому. Не розумію сама, що я сказала не так, але гнів Олега перекинувся на мене. Якоїсь миті я злякалася, що він вдарить і мене. Але він зміг утриматися від удару, проте скинув зі столу мою косметику, розбив улюблені парфуми … Від страху я забігла у ванну і закрилася на клямку зсередини. То була жахлива ніч.
Так, як цього чоловіка зараз, я ніколи й нікого не боялася!
Вранці після цієї моторошної ночі Олег просив вибачення і клявся, що такого ніколи не повториться. Виявилося, що багато років тому він мав контузію, від наслідків якої він лікується досі.
Алкоголь він намагається не пити зовсім, але цього вечора дозволив собі випити трохи, бо сусід вмовляв, а він не хотів розповідати правду про себе, вирішив, що в такій ситуації погодитися. Клявся, що більше ніколи не торкнеться алкоголю. Показував мені гарну каблучку, з якою в останній день відпустки хотів зробити мені пропозицію.
Після того, що я побачила, я просто боялася знаходитися поряд з ним. Поїхала додому того ж дня, заблокувала його у всіх соцмережах та месенджерах, номер телефону внесла до чорного списку. Напевно, я все зробила правильно. Тільки зараз часто прокидаюсь у сльозах, коли бачу сни, в яких ми щасливі разом.
Майже в п’ятдесят я закохалася як дівчинка, як наївна дурненька. Придумала сама собі гарну казку про кохання та щастя, якій, на жаль, не судилося збутися. Але щодня згадую його очі та посмішку, і молюся за те, щоб усе в Олега було добре.
