У свекрухи дуже своєрідне уявлення про красу. Принаймні про людську красу. Тому що вона вважає себе дуже красивою, як і свою дочку.
Хоча у свекрухи великий ніс із горбинкою, очі на лобі та тонкі губи. Негарною я її назвати не можу, але й на красуню теж якось не тягне. Проте свекруха своє обличчя вважає “породистим”, бо колись десь прочитала, що аристократи відрізнялися такою зовнішністю.
Навіть синові її не так пощастило. У нього й очі на її не схожі, і горбинка на носі разом з тонкими губами виглядає набагато органічніше. Для чоловіка його зовнішність цілком природна.
Але свекруха вважає зовнішність сина “трохи простакуватою”. А вже на мою зовнішність як тільки не критикувала, починаючи свої образи зі слів “ти мене, будь ласка, вибач, але…”.
Їй не подобався мій невисокий зріст, звичайне обличчя. Ну, вії та брови надто світлі, ніс трохи картоплею, але все виглядає пропорційно.
– Ти мене, будь ласка, вибач, але ось у тебе обличчя просте, сільське. От тобі хустку пов’язати – дівка з села, – говорила свекруха.
Я від такої відвертості трохи очманіла вперше. Думаю, ну так, а вам із таким дзьобом у вітряну погоду краще не гуляти – шию звернути можна. Вголос я цього, звичайно, не сказала, але не з ввічливості, а тому, що не хотіла засмучувати чоловіка. Він у той момент вже й сам на свою маму почав лаятись, що вона не думає, що каже.
Зрозуміло, що після такого, бажання зустрічатися зі свекрухою на чай якось немає. До себе я їх у гості не кличу, а якщо звуть нас, то знаходжу причину не їхати. Чоловік не наполягає, він розуміє, чому я до його мами так ставлюся. Ми з ним одного разу цю тему обговорили та більше не порушували.
Але тут в нас сталася радісна подія, я в положенні, тому вирішили зібрати батьків і всім одразу повідомити цю чудову новину. Тут вже довелося звати батьків чоловіка, довелося якось упокоритися з присутністю свекрухи та сподіватися, що вона нічого не ляпне зі свого улюбленого репертуару.
Але я даремно сподівалася, бо після того, як ми озвучили причину сімейного збору, після привітань та сліз розчулення від моєї мами, свекруха вирішила висловитися.
– Вам треба хлопчика народжувати, бо дівчинці ви життя зіпсуєте, якщо вона в тебе піде.
Були в шоковані всі. І я, і чоловік, і мої батьки. Я промовчала, підбираючи не матюки, а ось моя мама мовчати не стала, вона відразу зрозуміла, що свекруха хотіла сказати.
Мама в мене досить проста жінка, тому свекруха після своїх пояснень про мою “сільську зовнішність” мало не отримала по своєму горбатому благородному носу.
Мамин вчинок я, звичайно, засуджую, ми дорослі люди, чого руками махати? Але зрозуміти її можу. Свекруха ж не тільки мене образила, а й мою сім’ю, бо я обличчям дуже схожа на маму, та й тато в нас витонченістю не відрізняється.
Мені щось здається, що свекруха до наших дітей не матиме жодного стосунку, не з її дивними уявленнями та висловлюваннями.
