Нещодавно я усвідомила, що за 22 роки за кордоном я нічого не досягла. Коли мені було трохи за 40, від мене пішов чоловік. Тоді я вирішила поїхати на заробітки до Італії. Всі тоді туди їхали, я теж вирішила спробувати удачу. Планувалося, що я поїду на кілька років, щоб допомогти синам стати на ноги. Їм тоді було 16 та 19 років.
Через кілька років сини одружилися і обидва пішли жити до своїх наречених. До того моменту я вже непогано заробляла приблизно 1000 євро на місяць. Я ділила ці гроші на три частини: мені та синам. Відсилала справно щомісяця, на себе зайвої копійки не витратила. Куди вони витрачали ці гроші, я не питала. Дорослі хлопчики самі розберуться.
Так мої кілька років розтяглися на 22 роки. Думала, ще трохи зароблю і повернуся. Але нещодавно я зрозуміла, що витратила всі ці роки марно.
Моя сестра вісім років тому теж поїхала за кордон. У неї була чітка мета: купити доньці та синові по квартирі. І за ці вісім років вона купила дві квартири. Попрацювала ще півроку, щоб відкласти собі спочатку. А тепер повернулася додому.
Коли я про це дізналася, у мене земля з-під ніг пішла. Чим я займалася ці 20 років? Мої сини з висланих грошей нічого не заощадили, все витратили. Зрештою, ні квартири, ні грошей. За всі ці роки вони так і не змогли з’їхати від своїх дружин.
І ось тепер я сиджу і думаю, як же безглуздо все вийшло. Виходить, я даремно так тяжко працювала 22 роки. Так, діти трохи краще жили. Але хіба це того вартувало?
Марина не змогла відкрити двері своїм ключем. Прокрутила його знову, натиснула плечем на двері, відступила.…
Ліда вийшла вдруге заміж у тридцять два. На той час вона вже три роки була…
Я знала, що будинок стоїть порожнім, сусіди писали. Але коли штовхнули двері та зробили крок…
- Ти що… думала, я не впізнаю? - Іван вихором залетів на кухню і жбурнув…
— Ти що, оглухла?! Я кажу — весілля! У нас вдома! Через місяць! — Андрій…
— Ну все, завтра їдемо! — Кирило зайшов у квартиру з таким виглядом, ніби щойно…